Translate

Юридичні консультації та поради

Оплата праці працівників закладів культури //
Праця i зарплата. - 2016. - 6 лип.(№ 25). -  С. 12

Оплата праці працівників закладів культури
Роз 'яснює заступник директора Департаменту заробітної плати та умов праці
начальник відділу Міністерства соціальної політики України Алла ЛИТВИН

На комунальному підприємстві «Парк культури і від­починку» утворилася економія бюджетних коштів із зарплати через неприйняття працівників на роботу з початку року. У лю­тому 2016 р. підприємство звернулося до головного роз­порядника за дозволом на ви­плату допомоги на оздоровлен­ня за рахунок економії коштів, у чому одержало відмову через постанову Кабміну від 01.03.2014 р. № 65 «Про еконо­мію державних коштів та недо­пущення втрат бюджету». Чи правомірно це?
І. Корнієць, Дніпропетровська обл.
Відповідь. За частиною 3 ст. 29 Закону України «Про культуру» працівники у сфері культури, пе­дагогічні працівники закладів осві­ти сфери культури мають право на допомогу на оздоровлення під час надання щорічної відпустки в роз­мірі посадового окладу, а також на матеріальну допомогу для вирі­шення соціально-побутових пи­тань і доплату за вислугу років у розмірах і порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України.
   Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 р. № 1026 «Питання виплати працівникам державних і комунальних клубних закладів, парків культури та відпо­чинку, центрів (будинків) народної творчості, центрів культури та до­звілля, інших культурно-освітніх центрів доплати за вислугу років, допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирі­шення соціально-побутових пи­тань», що набрала чинності з 1 січня 2016 р., передбачено, зокрема, виплату працівникам державних і комунальних клубних закладів, парків культури та відпо­чинку, центрів (будинків) народної творчості, центрів культури та до­звілля, інших культурно-освітніх центрів, посади яких визначені в переліку, затвердженому цією по­становою, допомоги на оздоров­лення під час надання щорічної відпустки в межах фонду оплати праці, затвердженого на відповідний рік, у розмірі посадового окладу.
   Крім того, відповідно до поста­нови Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 р. № 1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіці­єнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфе­ри» керівник установи має право надавати працівникам в межах фонду заробітної плати, затвер­дженого в кошторисі, матеріальну допомогу, в тому числі на оздо­ровлення, в сумі не більш ніж один посадовий оклад на рік, крім мате­ріальної допомоги на поховання.
   Виняток становить матеріальна допомога на поховання, яка ви­плачується за відповідної потреби, незалежно від того, чи була одер­жана працівником допомога на оздоровлення або інша матеріаль­на допомога. Розмір її визначаєть­ся в межах наявних коштів.
   Постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.2014 р. № 65 «Про економію державних коштів та недопущення втрат бюджету» не заборонено виплачувати працівни­кам допомогу на оздоровлення.
Виплата працівникам клубних закладів доплати за вислугу років
Чи може клубний заклад і І проводити доплату за ви­слугу років за попередньо від­працьовані місяці, за які не бу­ло проведено оплати у зв'язку з відсутністю коштів?
Т. Шуляк, Чернігівська обл
.
Відповідь. За частиною 3 ст. 29 Закону України «Про культуру» працівники у сфері культури, педа­гогічні працівники закладів освіти сфери культури мають право на допомогу на оздоровлення під час надання щорічної відпустки в роз­мірі посадового окладу, а також на матеріальну допомогу для вирі­шення соціально-побутових пи­тань і доплату за вислугу років у розмірах і порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України.
   Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 р. № 1026 «Питання виплати працівникам державних і комунальних клубних закладів, парків культури та відпо­чинку, центрів (будинків) народної творчості, центрів культури та до­звілля, інших культурно-освітніх центрів доплати за вислугу років, допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирі­шення соціально-побутових пи­тань», що набрала чинності з 1 січ­ня 2016 р.. затверджено, зокрема, порядок виплати доплати за ви­слугу років і перелік посад праців­ників державних і комунальних клубних закладів, парків культури та відпочинку, центрів (будинків) народної творчості, центрів куль­тури та дозвілля, інших культурно- освітніх центрів, які мають право на виплату такої доплати.
   Відповідно до п. З цієї постанови доплата за вислугу років випла­чується за рахунок коштів спеці­ального фонду, коштів, одержаних від господарської діяльності, а та­кож з інших джерел, не забороне­них законодавством.
   За пунктом 1 Порядку складан­ня, розгляду, затвердження та ос­новних вимог до виконання кошто­рисів бюджетних установ, затвер­дженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 р. № 228 (далі — Порядок), основним плановим фінансовим документом бюджетної установи є кошторис. 
   Кошторис має такі складові частини:
   загальний фонд, який містить обсяг надходжень із загального фонду бюджету та розподіл видат­ків за повною економічною класи­фікацією видатків бюджету на ви­конання бюджетною установою її основних функцій;
   спеціальний фонд, який містить обсяг надходжень із спеціального фонду бюджету на конкретну мету та їхній розподіл за повною еконо­мічною класифікацією видатків бюджету на здійснення відповід­них видатків згідно із законодав­ством, а також на реалізацію пріо­ритетних заходів, пов'язаних з ви­конанням установою її основних функцій.
   Згідно з абзацом другим п. 43 Порядку розпорядники бюджетних коштів мають право провадити ді­яльність виключно в межах бю­джетних асигнувань, затверджених кошторисами.


Деякі питання з оплата праці //
Праця i зарплата. - 2016. - 6 лип.(№ 25). -  С. 13
 Деяки питання з оплати праці
Роз'яснює начальник відділу Департаменту заробітної плати
та умов праці Міністерства соціальної політики України Неля СИНЬКО

Оплата роботи із суміщенням професій (посад)
Чи мала оплачуватися і як робота із суміщенням посад, яку працівниця виконувала поряд із своєю роботою?

                                                                                                                                           Н. Тєрєщєнко,
                                                                                                                                    Миколаївська обл.
   Відповідь. Постанова Ради Міністрів СРСР від 17.09.86 р. № 1115 «Про удосконалення організації заробітної плати та введення нових тарифних ставок і посадових окладів працівників виробничих галузей народного господарства» втратила чинність після ухвалення 23 березня 1995 р. За­кону України «Про оплату праці» (далі — Закон), який є ос­новним регулюючим документом з оплати праці в Україні.
   Відповідно до ст. 15 Закону форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми поса­дових окладів, умови запровадження й розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, ком­пенсаційних і гарантійних виплат установлюються підпри­ємствами самостійно в колективному договорі з дотри­манням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.
   Отже, працівник має право на оплату своєї праці відпо­відно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
   Обов'язок виконувати роботу, обумовлену трудовим договором, передбачає погодження питання, яку саме роботу має виконувати працівник. Конкретний перелік обов'язків працівника визначається посадовою (робо­чою) інструкцією, з якою він має бути ознайомлений під підпис. При цьому посадовою інструкцією може бути роз­ширено зміст функцій за посадою (професією), яку обі­ймає працівник, за рахунок внесення до неї робіт, що не стосуються спеціальності, посади.
   Тобто за виконання функцій, визначених посадовою інструкцією, працівник одержує основну заробітну плату згідно з умовами трудового договору.
   За статтею 105 КЗпП працівникам, які виконують на то­му самому підприємстві, в установі, організації поряд із своєю роботою, обумовленою трудовим договором, до­даткову роботу за іншою професією (посадою) без звіль­нення від своєї основної роботи, провадиться доплата за суміщення професій (посад), розмір якої встановлюється на умовах, передбачених колективним договором.
   Основними умовами для встановлення доплати за су­міщення професій (посад) є вакантна посада та видаван­ня наказу (розпорядження) про доручення працівникові виконування додаткових обов'язків у порядку суміщення професій (посад).
іншого законодавством не передбачено.
Щодо затримання розрахункових виплат під час звільнення працівника.
 Працівника було звільнено 9 липня 2015 р. Під час звільнення йому нарахували місячну вихідну допомогу, одноразову допомогу в розмірі тримісяч­ної середньої зарплати за стаж роботи, які він одер­жав 17 вересня 2015 р., оскільки в день звільнення не працював, а підприємство йому про це не повідоми­ло. Чи має він право на відшкодування згідно зі ст. 117 КЗпП за затримання виплати нарахованих під час звільнення сум?
                                                                                                                                                П. Романів,
                                                                                                                                           Львівська обл.
   Відповідь. За статтею 116 КЗпП під час звільнення працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо пра­цівник у день звільнення не працював, то суми мають бути виплачені не пізніше від наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
   Повний розрахунок під час звільнення — це виплата за­робітної плати, належної працівникові до дня звільнення (включаючи цей день, адже він є останнім робочим днем); індексації; компенсації за всі дні невикористаних відпусток тощо.
   Згідно зі ст. 117 КЗпП у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у зазначені строки за відсутності спору про їхній розмір підприємство, установа, організація по­винні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки до дня фактичного розрахунку. За на­явності спору про розміри належних звільненому праців­никові сум власник або уповноважений ним орган пови­нен сплатити відшкодування в тому разі, коли спір вирі­шено на користь працівника. Якщо спір вирішено на ко­ристь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
   Відповідно до п. 32 постанови Пленуму Верховного Су­ду України від 06.11.92 р. № 9 «Про практику розгляду су­дами трудових спорів» (із змінами) вимоги працівника про стягнення середнього заробітку за час затримки розра­хунку підлягають задоволенню в тому разі і за той період, коли з вини власника або уповноваженого ним органу бу­ло затримано видачу трудової книжки або неправильне формулювання причин звільнення в трудовій книжці пере­шкоджало працевлаштуванню працівника.
Повідомлення про прийняття на роботу працівника
Чи повідомляють про прийняття працівника на роботу, якщо йому надається 0,5 ставки внут­рішнього сумісництва за основним місцем роботи за одним кодом?
О. Черняк, 
Чернігівська обл.
Відповідь. За частиною 3 ст. 24 КЗпП працівник не може бути допущений до роботи без укладання трудового дого­вору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення централь­ного органу виконавчої влади з питань забезпечення фор­мування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціаль­не страхування про прийняття працівника на роботу в по­рядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
З урахуванням положень названої статті було ухвалено постанову Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 р. № 413 «Про порядок повідомлення Державної фіскаль­ної служби та її територіальних органів про прийняття працівника на роботу» (далі — постанова № 413).
   Слід зазначити, що чинність КЗпП, у тому числі ст. 24 та постанови № 413, поширюється виключно на трудові від­носини. тобто якщо з працівником укладають трудовий договір. При цьому зазначеною статтею не передбачено винятків для працівників, які працюють за сумісництвом.
   Згідно з постановою № 413 під час подання інформації до Державної фіскальної служби або її територіальних органів про прийняття працівника на роботу за сумісниц­твом у графі 4 повідомлення «категорія працівника» слід поставити 2 (наймані працівники без трудової книжки).

Газета знаходиться у відділі документів із гуманітарних наук  ЧОУНБ ім. В. Г. Короленка за адресою просп. Миру, 41.

Немає коментарів:

Дописати коментар