С. Радченко, м. Буча, Київська обл.
Перш ніж відповісти на це запитання, нагадаю положення чинного законодавства, які визначають аліментні зобов’язання батьків.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 №2402-III (із змінами та доповненнями) (далі — Закон), кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Батько і мати мають рівні права та обов’язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов’язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (ч. 3 ст. 11 Закону).
Статтею 150 Сімейного кодексу України (далі — СКУ) зазначено, що, зокрема, батьки зобов’язані піклуватися про здоров’я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Виконання батьками обов’язку утримання дитини можливе як у добровільній формі шляхом фактичної виплати або укладення батьками договору між собою, так і в примусовій формі через зобов’язання судом батьків виконувати даний обов’язок.
Так, відрахування аліментів за ініціативою одного з батьків може здійснюватися на підставі його заяви за місцем роботи, місцем виплати пенсії, стипендії (ст. 187 СКУ). З метою забезпечення добровільного обов’язку сплати аліментів на майбутнє та надання своїм домовленостям обов’язкового правового значення, батьки повинні укласти договір про сплату аліментів на дитину, у якому визначити розмір та строки виплати. Договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується. У разі невиконання одним із батьків свого обов’язку за договором аліменти з нього можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса (ст. 189 СКУ).
Крім цього, існує і примусовий порядок сплати аліментів, в якому кожний з подружжя має право звернутися з відповідним позовом до суду з вимогою про стягнення аліментів. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Підсумовуючи, зауважу, що ст.191 СКУ встановлено час, з якого присуджуються аліменти на дитину, а саме: аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред’явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу —— із дня подання такої заяви. Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв’язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років.
Щодо питання утримання дитини до досягнення нею повноліття одним із батьків повідомляю таке.
Відповідно до ст. 180 СКУ, батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Отже, обов’язок утримувати дитину до досягнення нею повноліття та у випадках, передбачених цим кодексом, покладається на обох батьків, а не лише на одного з них.
Способи виконання батьками обов’язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
Статтею 179 СКУ зазначено, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім’я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання. Неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно до Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 181 СКУ, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Ст. 185 СКУ передбачена участь батьків у додаткових витратах на дитину: той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов’язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
У разі, якщо одна зі сторін звертається з вимогою про відшкодування вже фактично понесених додаткових витрат або з вимогою про їх попереднє фінансування, повинна надати суду докази зазначених витрат, їх розрахунки та обґрунтування.
Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», обов’язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов’язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв’язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).
Звертаю увагу, що згідно зі ст. 188 СКУ, батьки можуть бути звільнені від обов’язку утримувати дитину, якщо дохід дитини набагато перевищує дохід кожного з них і забезпечує повністю її потреби. Батьки можуть бути звільнені від обов’язку утримувати дитину тільки за рішенням суду. Якщо дитина перестала отримувати дохід або її дохід зменшився, заінтересована особа має право звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів.
При зверненні за захистом своїх прав до суду вважаю за доцільне врахувати правові позиції та судову практику, зокрема: постанову ВСУ від 20.05.2020 у справі №635/1139/17 щодо стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання; постанову ВС/КЦС від 23.01.19 у справі №346/103/17.
Немає коментарів:
Дописати коментар