Державний Гімн України

 Державний Гімн України

 

Державний Гімн є одним із символів державної символіки. Гімн у перекладі з грецької мови означає святкова пісня.

Держа́вний Гімн Украї́ни — один із державних символів України нарівні з прапором і гербом. Державним гімном є пісня «Ще не вмерла Україна» на слова Павла Чубинського та музику Михайла Вербицького, написана у 1862—1863 роках.

              

                                                                                 Павло Чубинський —  український поет, автор гімну «Ще не вмерла Україна»  

   Михайло Вербицький — український композитор, автор гімну «Ще не вмерла Україна»

 1917 року «Ще не вмерла Україна» була проголошена гімном Української Народної Республіки, однак після поразки у національно-визвольних змаганнях її заборонили. Після створення СРСР неформальним гімном країни та республік спочатку був «Інтернаціонал», а після Другої світової війни гімном Української РСР обрали пісню «Живи, Україно, прекрасна і сильна». Коли тоталітарний радянський режим ослаб, вперше після тривалої заборони «Ще не вмерла Україна» публічно прозвучала на фестивалі «Червона рута» 1989 року.

Після проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року «Ще не вмерла Україна» заспівали просто в залі Верховної Ради. Офіційна музична редакція гімну ухвалена 15 січня 1992 року, а текст затверджено Законом України «Про Державний Гімн України» 6 березня 2003 року. День Державного Гімну України відзначається щорічно 10 березня.

6 березня 2003 р. Верховна Рада України ухвалила Закон «Про Державний Гімн України», затверджений  президентом Леонідом Кучмою. Законопроектом пропонувалося затвердити як Державний Гімн Національний Гімн на музику Михайла Вербицького зі словами тільки першого куплету і приспіву пісні Павла Чубинського «Ще не вмерла Україна». У той же час перша строфа гімну звучатиме «Ще не вмерла України і слава, і воля».   

З прийняттям цього закону Стаття 20 Конституції України набула завершеного вигляду. Національний Гімн на музику М. Вербицького отримав слова, віднині затверджені законом.

 Стаття 1. Державним Гімном України є національний гімн на музику М. Вербицького зі словами першого куплету та приспіву твору

 П. Чубинського в такій редакції:

  "Ще не вмерла України і слава, і воля,

  Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.

  Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці.

  Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.

Приспів:

 Душу й тіло ми положим за нашу свободу,

  І покажем, що ми, браття, козацького роду".

  Оригінал тексту й музики гімну, які написані рукою авторів, сьогодні зберігається в Науковій бібліотеці імені Василя Стефаника у Львові.

 

Репринтне видання львівського журналу «Мета» 1863 р., перша публікація вірша

 

З прийняттям цього закону Стаття 20 Конституції України набула завершеного вигляду. Національний Гімн на музику М. Вербицького отримав слова, віднині затверджені законом.,

Стаття 2. Встановити, що урочисті заходи загальнодержавного значення розпочинаються і закінчуються виконанням Державного Гімну України.

Музичне виконання Державного Гімну України здійснюється під час проведення офіційних державних церемоній та інших заходів.

Стаття 3. Наруга над Державним Гімном України тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Стаття 4. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

            Гімн України набув значної популярності в ході масових протестів 2004 та 2013–2014 років. Композитор Валентин Сильвестров, що виходив на акції протесту в Києві, так охарактеризував український гімн:

" Гімн України — дивовижний. Спочатку він начебто не справляє враження, але це лише на перший погляд. Насправді його створив Михайло Вербицький — церковний композитор середини ХІХ століття. Він жив в Австрійській монархії, мабуть, дуже любив Шуберта, у нього був мелодійний дар — це помітно з його літургій.  І ось цю патріотичну пісню він теж створив як церковний композитор. Це ж алілуя, розспів. У гімнах ніде такого немає! Це унікальний твір: це — гімн України, але в ньому є ознаки літургійного початку. У цьому гімні затонула якась пам’ять про літургію, про всеношну. У цьому простому наспіві немов дме вітер, немов гілки дерев співають».

Гімн України єднає серця українців, де б вони не були. Нині “Ще не вмерла України” звучить по всьому світу,  з ним  захисники ідуть у бій. Згідно з законом «Про Державний Гімн України» (2003), гімн виконується на початку та наприкінці урочистих заходів загальнодержавного значення, під час проведення офіційних державних церемоній та інших заходів. Україна була, є і буде вільною. Слава Україні! Героям слава!

          З нагоди цієї важливої дати у Центрі Правової Інформації ЧОУНБ імені Софії та Олександра Русових організована книжково – ілюстративна виставка "Державний гімн України".  Запрошуємо до ознайомлення!

Список літератури

1.     Конституція України : відповідає офіц. тексту : нормативні док. з урахуванням останніх змін в ред. станом на 01.07.2025 р. - Суми : ВВП НОТІС, 2025. - 54, [1] с.

2.     Братко-Кутинський О. А. Нащадки святої трійці. Генеза української державної символіки в дослідженні кандидата філософських наук Олексія Братка-Кутинського  / О. А. Братко-Кутинський ; [ред. В. Н. Грабовський]. - Київ : Білий птах, 1992. - 85, [3] с.

 3. Відродження української національної символіки : зб. ст. / упоряд.: А. Бережина, А. Гречило, А. Малієнко. — Київ : Видавничий дім журналу "Пам'ятки України", 2021. — 559, [1] с.

4. Державні символи України / Упор. А. П. Ярещенко. — Харків.: Факт, 2008. — С. 7—17.

5. Довідник з історії України. А–Я / [В. Александрович [та ін.] ; за заг. ред. І. Підкови, Р. Шуста ; Ін-т іст. дослідж. Львів. нац. ун-ту ім. І. Франка. – Київ : Генеза, 2002. – 1135 с.

6. Енциклопедія історії України : [в 5 т.]. Т. 2. Г - Д / НАН України, Ін-т історії України ; ред. рада: В. М. Литвин (голова) [та ін.] ; редкол.: В. А. Смолій (голова) [та ін.]. — Київ : Наукова думка, 2004 . — 511, [11] с. : іл.

7. Енциклопедія Сучасної України. Т. 5. Вод - Гн / НАН України, Наук. т-во ім. Т. Г. Шевченка, Ін-т енцикл. дослідж. ; голов. редкол.: Дзюба І. М. [та ін.]. — Київ : [б. в.], 2006.  — 727 с. : іл.

8. Енциклопедія історії України : [у 10 т.] Т. 8 : Па – Прик / [авт. кол.: В. С. Александрович та ін.]. – 2011. – 508 с.

9. Загайкевич М. П. Державний гімн України: історико-правові аспекти: збірник документів і матеріалів /    Заславська Л. В., Голубовська В. С., Дорогих С. О.; НДІІП НАПрН України. — К. : ТОВ «Видавничий дім „АртЕк“», 2020. — 98 с. 

10. Загайкевич М. П. Державний гімн України : попул. істор. нарис / М. П. Загайкевич ; [упоряд. М. П. Линник]. - Київ : Музична Україна, 2006. - 55 с. : ноти, іл.

11. Ілюстрована енциклопедія історії України : в 3 т. Т. 1. Від найдавнішого часу до кінця 18 ст. / [авт. тексту О. Кучерук ; ілюстр. та худож. оформ. Л. та С. Голембовських і С. Білостоцького ; наук. ред. Л. Федорова]. – Київ : Спалах, 2004. – 215 с. 9. Конституція та державні символи України : зб. норм. док. – Київ : КМ-БУКС, 2018. – 107 с.

12. Іванченко Р. Історія без міфів. Бесіди з історії української державності / Р. Іванченко. - Київ : Український письменник, 1996. - 332, [4] с.

13. Конституція та державні символи України : зб. норм. док. – Київ : КМ-БУКС, 2018. – 107 с.

14. Національна символіка незалежної України: Методичні рекомендації для викладачів і студентів неісторичних спеціальностей вищих навчальних закладів / М. І. Бушин, І. Ю. Мащенко, В. Ф. Юзвенко — Черкаси: ЧІТІ, 2001. — 48 с.

15. Сергійчук В. І. Доля української національної символіки / В. І. Сергійчук. – Київ : Знання, 1990. – 46 с.

16. Сокол А. В. Моя країна – Україна / Алла Сокол, Олена Конечна. – Донецьк : Глорія Трейд, 2010. – 62 с.

17. Супруненко В. П. Ми - українці: енцикл. українознавства : у 2 кн. Кн. 2. Вся Україна в цифрах, фактах, подіях і особах / В. П. Супруненко ; [упоряд. В. Супруненко ; макет та оформ. К. Д. Ткаченко. - Дніпропетровськ : Дніпрокнига, 1999. - 141, [1] с.

18. Шаян В. Українська символіка / Володимир Шаян. – Київ : Центр учбової літератури, 2019. – 35 с.

19. Юридична енциклопедія. Т. 1. А - Г / НАН України, Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького ; редкол.:  Ю. С. Шемшученко [та ін.]. — Київ : Українська енциклопедія імені М. П. Бажана, 1998. — 669 с.

Періодичні видання

1.     Галюк М. Головченко В. Історико-правова ґенеза державної символіки України / В. Головченко // Віче. — 2009. — № 8. — С. 8—11.

2.     Галюк М. Творець Національного гімну / М. Галюк // Культура і життя. — 2005. — № 3—5. — С. 1.

3. Ковальський В. Останній атрибут держави: Державний гімн України / В. Ковальський // Юридичний вісник України. — 2007. — 8—14 вересня. — С.2—3.

4. Моляренко  В. Про Держаний Гімн України / В. Моляренко // Голос України. - 2010. - N 164. — С. 12.

5. Маляренко В. Державний гімн як дзеркало нації / В. Маляренко // Право України . — 2013. — № 5. — С. 374—380.

6. Маляренко В. Державний гімн як дзеркало нації / В. Маляренко // Право України. Юридичний журнал. — 2013. — № 5. — С. 374—380.

7. Панченко В.  "Сила чорноземна наш Чубинський..." / В. Панченко // Історія в школах України. - 2009. - № 5. -  С. 40-44.

8. Розовик  Д. Ф. Про створення української національно-державної символіки у роки визвольної боротьби (1917—1920 рр.) / Д. Ф. Розовик // Український історичний журнал. — 1999. — № 4. — С. 115—121.

9. Салтан Н. М.; Салтан, О. М. (2016). Живи Україно незламна і сильна… Парламентські дебати навколо затвердження тексту Державного гімну України 4 та 6 березня 2003 року //  Сіверянський літопис. — 2016.— № 4. – С. 16—36.

10. Степаненко М.  Безмірно делікатний" і сміливий Павло Тичина : стаття четверта / Микола Степаненко // Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. - 2011. - № 4. -  С. 117-124.

11. Творець Національного гімну / М. Галюк // Культура і життя. — 2005. — С. 1.

12. Федорова С.  Символи України : інтегроване заняття для старших дошкільнят / Світлана Федорова // Дошкільне виховання. - 2011. - № 8. -  С. 26-27.

13. Чередниченко Д. Безсмертне слово поета як основа народної пісні і Державного гімну України / Д. Чередниченко // Народна творчість та етнографія. — 2004. — № 1/2. — С. 18—21.

14. Шіллер Ф.  Ода радості [Ноти]: Гімн Європейського Союзу / сл. Ф. Шіллер, комп. Л. ван Бетховен ; пер. з нім. М. О. Лукаш // Позакласний час. - 2017. - N 4(квітень). -  С. 57 : муз. твір.

15. Шевчук А. Національні музичні символи України / Антоніна Шевчук // Палітра педагога. — 2008. — № 4. — С. 3—5.

16. "Ще не вмерла України ні слава, ні воля" - Державний Гімн України : урок української літератури в 6 класі // Дивослово. - 2009. - № 1. -  С. 10-14.

17. Головні пісні та мелодії України [Електронний ресурс]. - [ : ], [2010]. -  ел. опт. диск (CD-ROM). - 010.00.

 Бажаєте першими отримувати найактуальніші новини?  

Натисніть "стати прихильником"

 

 

Штраф за порушення "мовного" закону: які розміри передбачені у 2026 році та хто підпадає під дію закону

 

Згідно із Законом України "Про забезпечення функціонування української мови як державної" (стаття 30), всі надавачі послуг, незалежно від форми власності, зобов’язані обслуговувати споживачів, а також надавати інформацію про товари та послуги лише українською мовою.

Також, відповідно до ч. 6 ст. 27 "мовного" закону, всі медіа, інтернет-представництва (а саме вебсайти, вебсторінки в соцмережах) органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій державної і комунальної форм власності, які зареєстровані в Україні, виконуються державною мовою.

Який же буде штраф за порушення закону про мову в Україні у 2026 році пише Факти ICTV.

Що передбачає "мовний" закон та чи буде штраф за російську мову?

За порушення суб’єктами господарювання відповідних норм закону про мову передбачено накладання штрафних санкцій.

Секретаріат уповноваженого із захисту державної мови здійснює спеціальні заходи з контролю щодо порушень закону, а також фіксує системні порушення мовних прав в інтернеті й застосовує штрафні санкції.

Щодо кожного з повідомлень про порушення "мовного" закону в інтернеті проводиться відповідна перевірка і якщо факти підтверджуються, то до порушника застосовується покарання, передбачене Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Це може бути попередження або накладання штрафу на тих, хто не усунув порушення, або за повторне чи систематичне порушення протягом року.

Штраф за порушення "мовного" закону

У 2026 році за порушення закону про державну мову в інтернеті передбачено накладання штрафу у розмірі від 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто від 3 400 грн. Це якщо порушення було вчинене вперше.

За повторне порушення протягом року сума штрафу збільшується й становить від 500 до 700 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 8 500 — 11 900 грн.

Як повідомляється, упродовж 2025 року Уповноважена із захисту державної мови ініціювала штрафів за порушення "мовного" законодавства на 368 900 гривень.

Зокрема, за цей період було ухвалено 706 постанов:

• 95 осіб оштрафували,
• 404 отримали попередження,
• а 207 справ закрили, зокрема через сплив установлених строків притягнення до відповідальності.

штрафні санкції

закон про мову

 

Бажаєте першими отримувати найактуальніші новини?  

Натисніть "стати прихильником"

 

05 березня  2026 р. в Центрі правової  інформації Чернігівської обласної універсальної наукової бібліотеки імені Софії та Олександра Русових за участі спеціалістів Благодійного  Фонду «Право на захист» працювала точка доступу до правничої допомоги.

           Надавалися юридичні консультації з питань медичного, спадкового права та статус ветеранів війни, гарантії  їх соціального захисту ; процедура подання інформації про пошкоджене та знищене майно через бойові дії з метою подальшого отримання відповідних компенсацій.

Також присутніх та працівників закладу було поінформовано про діяльність БФ «Право на захист». Фахівці  Благодійного  Фонду надають юридичну, соціальну допомогу та психологічну підтримку тих, хто постраждав від війни й проходить через складний період. Зокрема, надають консультації з питань: державна  допомога та проживання ВПО; оформлення , обмін, відновлення особистих документів; компенсація за пошкоджене/знищене житло; субсидії на комунальні  послуги та оренду житла; відновлення документів щодо права власності; визнання особи загиблою/ зниклою безвісти/ ; документування шкоди, завданої життю і здоров’ю тощо. 

Охочі одержали інформаційні матеріали з питань  юридичної  допомоги.

          Для отримання юридичної допомоги можна звернутися за адресою: м. Чернігів, проспект Миру, 41, Чернігівська ОУНБ імені Софії та Олександра Русових (читальний зал).

Попередній запис за тел.: 676-197.

 

Бажаєте першими отримувати найактуальніші новини?  

Натисніть "стати прихильником"

 

 

Що робити, якщо результати ВЛК не відповідають реальному стану здоров'я

 

Військово-лікарська комісія - це орган, від висновку якого залежить подальша доля військовослужбовця: придатність до служби, категорія непридатності, можливість звільнення чи продовження лікування. Проте нерідко трапляється так, що рішення комісії суперечить фактичному самопочуттю людини. Огляд проходить поверхнево, скарги ігноруються, а діагнози, підтверджені цивільними лікарями, чомусь не потрапляють до підсумкового акта. У такій ситуації варто якнайшвидше звернутися до фахівця - сьогодні військовий юрист онлайн здатний оперативно проаналізувати документи, оцінити допущені порушення та запропонувати чіткий алгоритм дій ще до того, як спливуть строки оскарження.

Чому висновки комісії бувають помилковими

Причин невідповідності медичного рішення реальному стану здоров'я чимало. Обстеження часто проводиться в умовах обмеженого часу, коли лікарі змушені приймати десятки людей за одну зміну. Крім того, не завжди враховуються результати додаткових досліджень - МРТ, КТ, лабораторних аналізів. Трапляються й випадки, коли медична документація просто губиться або не долучається до справи. Зрештою, окремі члени комісії можуть формально підходити до своїх обов'язків, не вникаючи у деталі конкретної ситуації.

Які кроки вжити для оскарження

Якщо ви переконані, що висновок ВЛК не відображає дійсного стану вашого здоров'я, діяти потрібно послідовно та зважено. Ось основні етапи:

• зберігайте всі медичні документи - виписки, результати обстежень, довідки цивільних клінік, рецепти та призначення;
• письмово зафіксуйте свою незгоду з рішенням, подавши мотивовану скаргу до вищої ВЛК;
• пройдіть незалежне медичне обстеження у закладі, який має ліцензію, щоб отримати альтернативний висновок;
• зверніться до правозахисника, який спеціалізується на військовому праві, для підготовки юридичної позиції;
• у разі відмови вищої комісії - подайте позов до адміністративного суду з вимогою скасувати протиправне рішення.

Важливо не зволікати: строки оскарження обмежені, а зібрана доказова база є ключовим чинником успіху. Команда «Військово-правова допомога» (militarylaw.com.ua) має значний досвід у подібних справах - фахівці цього сервісу допоможуть грамотно побудувати стратегію захисту та супроводжуватимуть вас на кожному етапі.

Судовий захист

Якщо досудові механізми не дали бажаного результату, єдиним ефективним інструментом стає звернення до суду. Адміністративне судочинство дозволяє оскаржити дії чи бездіяльність посадових осіб, зокрема членів лікарської комісії. Суд може призначити повторну судово-медичну експертизу, яка буде проведена незалежними спеціалістами. Практика свідчить, що за наявності якісної доказової бази та грамотної правової позиції шанси на позитивне рішення суттєво зростають.

Як убезпечити себе заздалегідь

Найкраща стратегія - готуватися до проходження комісії ще до її початку. Заздалегідь зберіть повний пакет медичних документів, зробіть копії всіх обстежень, фіксуйте будь-які порушення процедури під час огляду. Якщо є можливість, візьміть із собою представника або адвоката - його присутність дисциплінує комісію та знижує ризик формального підходу. Сервіс «Військово-правова допомога» надає консультації військовослужбовцям безкоштовно, тож скористатися професійною підтримкою можна без фінансових перешкод.

правова допомога

оскарження рішення ВЛК

реклама

Перекази коштів без відкриття рахунку: НБУ змінює правила, унормувавши обов’язкові реквізити платіжної інструкції

 

БУ визначив обов’язкові реквізити платіжної інструкції, що формується під час надання платіжної послуги з переказу коштів без відкриття рахунку, кошти для виконання якої платник перерахував з власного рахунку.

Необхідне регулювання визначено в постанові Правління Національного банку України від 26.02.2026 № 20 “Про затвердження Змін до Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг”.

Зокрема, Національний банк:

• зобов’язав надавача послуги з переказу коштів без відкриття рахунку забезпечити можливість платнику заповнювати реквізити фактичного платника, у тому числі в разі сплати платежів до бюджету однією особою за іншу. Це сприятиме коректному відображенню Державною податковою службою України сплати платежів до бюджету за тим платником, за яким обліковується зобов’язання;
•   надав право надавачу послуги з переказу коштів без відкриття рахунку заповнювати в платіжній інструкції:
  • реквізити за платника, використовуючи наявну в нього інформацію від платника та власні технічні засоби. Це дасть змогу платнику, який є постійним користувачем надавача послуги з переказу коштів без відкриття рахунку, не заповнювати кожного разу свої реквізити, а використовувати вже наявні в надавача;
  • такі реквізити, як призначення платежу, найменування отримувача, його код ЄДРПОУ та номер рахунку в разі оплати платником житлово-комунальних послуг та сплати платежів до бюджету (податків та зборів);
• зобов’язав надавача платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку виконувати кожну платіжну інструкцію окремою платіжною операцією;
• зобов’язав надавача послуги з переказу коштів без відкриття рахунку ознайомлювати споживача із заповненими реквізитами платіжної інструкції та надавати платнику підтвердну інформацію після прийняття до виконання платіжної інструкції (для підтвердження ініціювання платіжної операції);
• передбачив, що споживач може не заповнювати такі обов’язкові реквізити, як прізвище, власне ім’я, по батькові (за наявності) та ідентифікаційний код під час оплати житлово-комунальних послуг.

Постанова  набирає чинності з 03 березня 2026 року. Надавачі послуг з переказу коштів без відкриття рахунку матимуть шість місяців на приведення своєї діяльності у відповідність до нових вимог НБУ.

НБУ

грошові перекази

карткові перекази

Ціни на бензин та дизель в Україні зросли на 5-7 грн за два дні: АМКУ розпочав перевірку обгрунтованості таких дій АЗС

 

За останні два дні ціни на бензин та дизель в Україні зросли на 5-7 грн. На деяких АЗС преміальний бензин вже коштує 81 грн за літр.

Оператори ринку пояснили це війною на Близькому Сході та блокуванням танкерів в Ормузській протоці. Хоча експерти заявили, що запасів пального є достатньо, зокрема в Європі і такий скачок цін визваний необгрунтованим ажіотажем та спекуляцією на подіях в Ірані.

На цю ситуацію звернули увагу і в Антимонопольному комітеті України.

Зокрема, там повідомили, що АМКУ здійснює заходи контролю щодо ситуації на ринках світлих нафтопродуктів з метою з’ясування наявності/відсутності ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції у діях операторів АЗС під час підняття цін на початку березня 2026 року.

"В межах здійснення цих заходів Комітет 4 березня 2026 року направив учасникам ринків вимоги про надання інформації, необхідної для встановлення причин зростання цін. У вимогах встановлені максимально стислі строки надання інформації", - зазначили в Антимонопольному комітеті.

Після отримання інформації в Комітеті здійснять аналіз наданих даних і у разі виявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції будуть вжиті відповідні заходи.

В АМКУ додали, що ціни на світлі нафтопродукти не підлягають державному регулюванню і український ринок повністю залежить від імпорту, тому коливання світових цін позначаються й на вартості пального для споживачів. А підвищення вартості пального має загальноєвропейський характер і спостерігається не лише в Україні.

пальне

АЗС

АМКУ

Бажаєте першими отримувати найактуальніші новини?  

Натисніть "стати прихильником"

 

До уваги водіїв: з 6 березня запрацюють ще 37 комплексів автоматичної фіксації порушень ПДР (адреси камер)

 

З 6 березня на автомобільних дорогах країни запрацюють ще 37 комплексів автоматичної фіксації порушень Правил дорожнього руху (загальна кількість комплексів буде 377).

35 із них встановлять у нових місцях, а 2 прилади відновлять роботу, повідомляють Патрульна поліція України.

Розташування всіх комплексів можна переглянути за посиланням.

Розташування нових комплексів автофіксаці:

Бровари

• перехр. вул. Київська — вул. Героїв України — вул. Чорновола В’ячеслава (напрямок спрямування приладу м. Чернігів, зустрічний напрямок)
• перехр. вул. Київська — вул. Героїв України — вул. Чорновола В’ячеслава (напрямок спрямування приладу м. Чернігів, попутний напрямок)
• перехр. вул. Київська — вул. Шевченка (напрямок спрямування приладу м. Чернігів, зустрічний напрямок)
• перехр. вул. Київська — вул. Шевченка (напрямок спрямування приладу м. Чернігів, попутний напрямок)

Київська область

• 23 км+550 автодороги М-07 (напрямок спрямування приладу м. Київ)
• 23 км+557 автодороги Р-02 (напрямок спрямування приладу м. Київ)
• 39 км+140 автодороги М-05 (напрямок спрямування приладу м. Одеса)
• 38 км+825 автодороги М-05 (напрямок спрямування приладу м. Київ)

Чернігів

• перехрестя просп. Миру — вул. Лісковицька (напрямок спрямування приладу вул. Шевченка)

Чернігівська область

• 125 км+385 автодороги М-02 (напрямок спрямування приладу с. Бобрик)

• 228 км+889 автодороги М-06 (напрямок спрямування приладу м. Київ
• та інші міста  

інформація водіям

камери автофіксації

автофіксація порушень ПДР

 

Бажаєте першими отримувати найактуальніші новини?  

Натисніть "стати прихильником"

Що отримуватимуть українці у разі надзвичайних ситуацій: який перелік речей та послуг затвердив Кабмін

 

Кабмін визначив, якими саме продуктами, речами першої необхідності, водою, медичними засобами та послугами мають забезпечувати людей у разі надзвичайних ситуацій.

Йдеться про Постанову №261, яку Кабінет Міністрів ухвалив 25 лютого 2026 року. Документ встановлює види та норми майна, а також види та обсяги послуг, необхідних для життєзабезпечення постраждалих.

Деталі повідомляє "Адвокат права".

1. ХАРЧУВАННЯ ПОСТРАЖДАЛИХ

Для працездатного населення (на одну особу на добу):

• хліб із суміші житнього обдирного і пшеничного першого сорту – 200 г;
• хліб із борошна пшеничного першого сорту – 200 г;
• борошно пшеничне другого сорту – 15 г;
• крупи – 60 г;
• макаронні вироби – 20 г;
• м’ясо – 150 г;
• риба – 60 г;
• жири тваринні топлені – 30 г;
• цукор – 40 г;
• картопля – 300 г;
• овочі – 200 г;
• сіль – 8 г;
• чай – 1,2 г;
• вода питна бутильована – 1,5 л.

Для дітей та непрацездатних осіб:

• норми диференційовано для дітей віком 0–6 років, 6–18 років та непрацездатного населення. Встановлено окремі обсяги хлібопродуктів (150–250 г залежно від віку), м’яса (70–130 г), риби (20–60 г), круп, макаронних виробів, овочів, картоплі, жирів, цукру та солі. Передбачено також забезпечення сухою молочною сумішшю дітей віком до одного року – за нормами виробника та з урахуванням медичних рекомендацій.

Документ також містить детальні норми заміни продуктів залежно від наявних продовольчих ресурсів. Наприклад, у разі відсутності можливості готувати гарячу їжу передбачено галети (300 г), м’ясні та м’ясо-рослинні консерви (до 650 г), мед (20 г), чай, каву, цукор та 1,5 л бутильованої води.

2. ПРЕДМЕТИ ПЕРШОЇ НЕОБХІДНОСТІ

У місцях розміщення евакуйованого населення встановлено такі норми:

• постільна білизна – 2 комплекти на особу;
• рушники – 2;
• ковдра, подушка, матрац – по 1 одиниці;
• туалетний папір – 1 рулон на 10 осіб на добу;
• засоби жіночої гігієни – 10 одиниць на особу на добу;
• мило – 15 г на добу;
• разовий посуд – за встановленими нормами;
• підгузки (для дітей до 3 років) – 10 шт. на добу;
• антисептик, вата, бинти, пластир – у разі потреби.

Норми водопостачання:

• питна вода – 2,5 л для дорослих і підлітків (5 л – для дітей від 1 до 14 років і матерів, які годують груддю);
• вода для приготування їжі та умивання – 7,5 л;
• для санітарно-гігієнічних потреб – 21 л на особу на добу;
• для пральні – 40 л на 1 кг білизни.

У разі перебування осіб у приміщеннях із температурою 30°С і вище норма питної води збільшується вдвічі.

3. ТИМЧАСОВЕ РОЗМІЩЕННЯ

Площа тимчасового проживання має становити:

• не менше 6 кв. м житлової площі на одну особу;
• для сім’ї з двох осіб – не менше 22 кв. м загальної площі;
• для кожного наступного члена сім’ї – не менше 9,3 кв. м.

Також визначено нормативи щодо кількості умивальників (1 на 15 осіб), туалетів (1 на 30 осіб), лазень, пралень і забезпечення побутовим паливом залежно від сезону.

4. ІНФОРМАЦІЙНЕ ТА ПСИХОЛОГІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Передбачено:

• діяльність мобільних груп інформування ДСНС;
• розповсюдження друкованих матеріалів;
• облаштування інформаційних пунктів і стендів;
• проведення брифінгів не рідше одного разу на добу;
• функціонування цілодобової гарячої лінії;
• надання інформаційно-психологічної підтримки.

5. ТРАНСПОРТ І МЕДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Визначено мінімальний перелік техніки для евакуації постраждалих: автомобіль екстреної швидкої медичної допомоги, мікроавтобус, пристосований вантажний автомобіль, автобус, медичний вертоліт.

надзвичайна ситуація

 

Бажаєте першими отримувати найактуальніші новини?  

Натисніть "стати прихильником"

8 березня — Міжнародний день боротьби за права жінок і міжнародний мир / Рубрика «Правовий калейдоскоп визначних дат» «Жіночий голос у правовому полі»

 

Цей календар – оновлена спроба зібрати дати, у які в усьому світі відзначають дніправ людини, шанують пам'ять борців за права, пригадують порушення прав людини та виражають надію і радість.

          8 березня весь світ відзначає Міжнародний жіночий день (International Women's Day), який також називають Днем боротьби за жіночі права. 8 березня – це не свято краси, весни, троянди та мімози. Це день солідарності жінок у боротьбі за їхні права. У світі ще досі існують сексизм, об’єктивація жіночого тіла в медіа, розрив в оплаті праці на користь чоловіків, яка обмежує кар’єрні можливості жінок, а також гендерно зумовлене насильство. Цього дня в багатьх містах України та світу проводяться Марші жінок, під час яких жінки, дівчата, а також чоловіки, які підтримують гендерну рівність, виходять на вулиці, щоб заявити про те, що вони готові обстоювати права жінок.

 Є багато організацій та міжнародних установ, які активно працюють над боротьбою за права жінок та їх захистом. Ось кілька найвідоміших: Організація Об'єднаних Націй (ООН), Амністія Міжнародна, Human Rights Watch (HRW), Міжнародна Федерація Жіночих Організацій (IFWI), Plan International, Local Women's Rights Organizations (місцеві організації прав жінок).

Право голосу для жінок стало частиною міжнародного права 1948 року, коли країни Організації американських держав прийняли Міжамериканську конвенцію про закріплення політичних прав жінок, а ООН — Загальну декларацію прав людини. Стаття 21  Декларації визначає:

1. Кожна людина має право брати участь в управлінні своєю країною безпосередньо або опосередковано через вільно обраних представників.

2. Кожна людина має право рівного доступу до державної служби у своїй країні.

3. Воля народу має бути основою влади уряду; така воля має виявлятись у періодичних та нефальсифікованих виборах, що мають проводитись за загального й виборчого права шляхом таємного голосування чи ж опосередковано через інші рівнозначні форми, що забезпечують свободу голосування.

            Жіноче виборче право  закріплено в Конвенції про політичні права жінок й у Конвенції про ліквідації всіх форм дискримінації щодо жінок.

Виборче право для жінок (англ. Women's suffrage) — право жінок як громадянок нарівні з чоловіками брати участь у виборах до народного представництва.

Жіночий голос у правовому полі — це еволюція від повної безправності до рівних виборчих прав, закріплених міжнародними нормами ООН 1952/1979 років. В Україні жінки здобули право голосу 1917 року, а сьогодні Конституція (ст. 70) гарантує рівні права незалежно від статі. Рух суфражисток та сучасний фемінізм вибороли право на політичну участь, працю та рівність перед законом.

  Історичний контекст: Боротьба за право голосу (суфражизм) активізувалася на зламі XIX-XX ст., а виборче право жінки здобували поетапно (наприклад, у США — 1920, у Швейцарії — 1971).

  Український вимір: В Україні жіночий голос став юридично вагомим після революції 1917 року.

  Правове поле сьогодні: Скасування дискримінаційних обмежень, наприклад, обмежень щодо професій у 2017 році в Україні, підтверджує рух до повної рівності.

  Міжнародна підтримка: Конвенція про політичні права жінок (1952) та Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок (1979) є базовими документами.

 Жіночий голос сьогодні — це не лише право голосувати, а й право бути обраною, приймати рішення та впливати на законодавство.

            Пам'ятайте! Якщо права жінки порушено, їй слід звернутися по допомогу до різних організацій та установ, зокрема до поліції (у випадках насильства, загрози безпеці або порушення закону), до судових органів (якщо права жінки порушено в судовому плані), до центрів соціального обслуговування, громадських організацій, національних гендерних омбудсменів.

          З нагоди Міжнародного дня боротьби за права жінок у Центрі Правової Інформації  Чернігівської ОУНБ  імені Софії та Олександра Русових  організована книжкова інформаційна виставка: «Жіночий голос у правовому колі». Запрошуємо ознайомитися з документами з питань виборчого права , гендерної рівності й захисту прав жінок.

Література:

   1. Безпека життєдіяльності жінок і чоловіків: гендерний аспект : матеріали обл. наук.-практ. конф., 12 квіт. 2007 року, м. Чернігів / [Упр. у справах молоді та спорту Черніг. облдержадмін. та ін. ; редкол.: І. В. Дорожкіна (голова редкол.) та ін.]. – Чернігів : [б. в.] (Ніжин : Аспект-Поліграф), 2007. – 178 с.

  2. Біблер С. Гендерна рівність і органи адміністрування виборів: посібник кращих практик / Сара Біблер, Васу Мохан, Кеті Райан ; [пер. І. Коваленко]. – Київ : ІFES, 2011. – 82 c.

  3. Гендерна рівність і розвиток: погляд у контексті європейської стратегії України / Центр Разумкова. – Київ : Заповіт, 2016. – 244 с.

  4. Гендерна рівність та гідна праця. Вибрані конвенції та рекомендації МОП з питань гендерної рівності / Бюро з питань гендер. рівності, Департамент міжнар. труд. норм . – [Б. м. : б. в.], 2009. – 189 с.

5. Грищенко С. В. Протидія торгівлі людьми : навч. посіб. / Грищенко С. В. ; Черніг. нац. пед. ун-т ім. Т. Г. Шевченка. — Чернігів : Лозовий В. М., 2015.— 223 с.

6. Дженіс М.  Європейське право у галузі прав людини: джерела і практика застосування  / М. Дженіс, Р. Кей, Е. Бредлі. — Київ : АртЕк, 1997. — 583 с.

7. Довідник безбар'єрності  / Громад. орг. "Безбар'єрність" ; [упоряд. Т. Касьян]. - Харків : IST Publishing, 2022. - 214, [1] с.

8. Доповідь про виконання в Україні Конвенції ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок : четверта та п'ята (об'єднана) період. доп. (подана у відповідності до ст. 18 Конвенції) : проект / М-во України у справах сім'ї та молоді, Укр. ін-т соц. дослідж. – Київ : Столиця, 1998. – 51, [1] с.

 9. Дорожкіна І. В. Гендерний портрет як інструмент просування гендерної рівності : інформац.-практ. посіб. / І. В. Дорожкіна, Л. М. Артеменко ; Черніг. обл. орг. Спілки жінок України. – Чернігів : [б. в.], 2010. – 40 с.

10. Забезпечення прав і свобод людини в Україні в умовах поширення коронавірусної інфекції (Covid-19): особливості і шляхи удосконалення / Центр Разумкова. — Київ : Заповіт, 2020. — 60 с.

 11. Законотворчість: забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків / Ін-т держ. упр. та охорони довкілля ; [упорядкув., заг. ред. О. І. Суслової, Е. Р. Рахімкулова]. – Київ : Заповіт, 2006. – 189 с.

12. Загальна декларація прав людини / Укр. Правн. Фундація. - Київ : Право, 1995. - 12 с. - (Міжнародні документи ООН з питань прав людини). 14. Захист прав працюючих жінок-матерів : інформ.-практ. посіб. / [Дорожкіна І. В, Ковальчук В. В] ; Черніг. обл. орг. Спілки жінок України. – Чернігів : [б. в.], 2011. – 43 с.

 13. Кампанія Ради Європи боротьби з насильством проти жінок включно із насильством у сім'ї : підгот. до парлам. слухань "Сучас. стан та актуал. завдання у сфері попередження гендер. насильства", Верхов. Рада України. 21 листоп. 2006 р. – Київ : [б. в.], 2006. – 93 с.

14. Караман І. В. Звернення до Європейського суду з прав людини : практ. довідник / Ігор Караман ; Вища шк. адвокатури Нац. асоціації адвокатів України. — Київ : Фенікс, 2016. — 335 с.

15. Колодій А. М. Права, свободи та обов`язки людини і громадянина в Україні  : підруч. для вищ. навч. закл. та працівників місц. самоврядування / А. М. Колодій, А. Ю. Олійник. — Київ : Правова єдність, 2008. — 350 с.

16. Коломоєць О. Д. Адміністративно-правове регулювання відповідальності за вчинення насильства у сім'ї / Коломоєць Олександр Дмитрович. — Київ : Дакор, 2011. — 220 с.

17. Конституційні права, свободи і обов'язки людини і громадянина в Україні : до 60-річчя Загальної декларації прав людини / [Ю. С. Шемшученко та ін.] ; Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. — Київ : Юридична думка, 2008. —251 с.

18. Лизогуб  Я. Г. Протидія торгівлі людьми: аналіз вітчизняного та зарубіжного законодавства: навч. посіб. / Я. Г. Лизогуб, С. С. Яценко ; Луган. акад. внутр. справ ім. 10-річчя незалежності України, Київ. нац. ун-т ім. Т.Г. Шевченка. — Київ : Атіка, 2005. — 238, [1] с.

 19. На шляху подолання гендерного насильства і дискримінації / Черніг. обл. орг. Спілки жінок України. – Чернігів : [б. в.], 2009. – 37 с.

 20. Марценюк Т. Гендерна рівність та недискримінація на практиці / Тамара Марценюк. – Київ : КОМОРА, 2021. – 173, [1] с.

21. Мельник Т. М. Творення суспільства ґендерної рівності: міжнародний досвід ; Закони зарубіжних країн з ґендерної рівності / Т. М. Мельник. - 2-ге допов. вид. — Київ : Стилос, 2010. — 437 с.

  22. Методичні рекомендації з надання соціально-психологічної реабілітаційної допомоги дівчатам та молодим жінкам, які постраждали від насильства : досвід роботи Центру соц.- психол. реабілітації підлітків та молоді жіночої статі "Софія" Громад. Руху "Віра, Надія, Любов" / Від. кримін. міліції у справах дітей ГУМВС України в Одес. обл. [та ін.] ; Т. Є. Семікоп [та ін.]. – Одеса : К. І. С., 2010. – 75 с.

  23. Моніторинг Закону України "Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків": інструментарій і процес : практ. посіб. / Прогр. сприяння Парламенту II. – Київ : [б. в.], 2012. – 119 с.

  24. Нестерович В.Ф. Виборче право України: Підручник / В.Ф. Нестерович. Київ: Видавництво Ліра-К, 2017.— 504 с.

  25. Пономарьов С. Ю. Запобігання та протидія дискримінації в Україні : посіб. для працівників органів держ. влади та місцев. самоврядування / С. Ю. Пономарьов, І. Ю. Федорович ; Міжнар. орг. з міграції. – Київ : Інтерсервіс, 2014. – 72 с.

 26. Права працюючих жінок в Україні = Women Workers' Rights in Ukraine : [монографія] / [редкол.: О. О. Яременко та ін. ; авт. кол.: М. Г. Ахаладзе та ін.] ; Міжнар. Бюро Праці, Держ. ком. України у справах сім'ї та молоді. – Київ : УІСД, 1999. – 159, [1] с.

 27. Сироїд Т. Л. Міжнародне публічне право. Міжнародний захист прав людини : посіб. для підгот. до зовніш. незалеж. оцінювання / Т. Л. Сироїд, О. А. Гавриленко, Л. О. Фоміна ; за заг. ред. Т. Л. Сироїд ; Харків. нац. ун-т ім. В. Н. Каразіна, юрид. ф-т, каф. міжнар. і європей. права. – 3-тє вид., перероб. і допов. – Харків : Право, 2020. – 491, [1] с.

28. Сироїд Т. Л. Міжнародний захист прав людини: навч. посіб. / Т. Л. Сироїд, Л. О. Фоміна ; Харків. нац. ун-т ім. В. Н. Каразіна. — Харків : Право, 2019. — 308 с.

  29. Топ – 10 гендерної політики / [авт. кол.: Н. Бочкор та ін. ; упоряд. Н. Бочкор ; ред. М. М. Ілляш ; Міжнар. жін. правозах. центр "Ла Страда-Україна", Програма "Рада: підзвітність, відповідальність, демократичне парламентське представництво"]. – Київ : [б. в.], 2016. – 47 с.

30. Федоренко В. Л. Конституційні права і свободи людини та їх гарантування й захист в Україні : монографія / В. Л. Федоренко ; М-во юстиції України, Н-д. центр судової експертизи з питань інтелект. власності. — Київ : Ліра-К, 2020. — 137, [1] с.

                        Підготувала:                                                                                                                                                                                                                                 Підготувала: Валентина Куценко- провідна бібліотекарка ЦПІ ЧОУНБ імені Софії та Олександра Русових