Стартував пілотний проект «Гроші ходять за вчителем»: як подати заявку через платформу «Вектор»

 

В Україні до 16 березня триває подання заявок на участь у пілотному проекті «Гроші ходять за вчителем». Педагогічні працівники можуть зареєструватися  на платформі «Вектор», а держава оплатить підвищення кваліфікації напряму.

Про це повідомляє Міністерство освіти і науки України.   

Суть нової державної політики полягає в децентралізації фінансів: тепер не заклад освіти чи орган управління, а сам учитель або вчителька стає розпорядником коштів на власний розвиток. У межах пілоту кожен учасник одержить 1500 грн, які зможе витратити на обрані програми підвищення кваліфікації.

ЯК ВЗЯТИ УЧАСТЬ У ПРОГРАМІ?

Щоб подати заявку, педагогічним працівникам потрібно пройти верифікацію профілю, зокрема:

• актуалізувати інформацію про заклад освіти;
• додати дані про класи викладання;
• підтвердити особу через BankID або кваліфікований електронний підпис (КЕП).

Після цього заклад освіти має підтвердити внесені дані. Лише після погодження педагог отримує доступ до подання заявки на участь у пілоті.

Наразі майже 30 тисяч педагогічних працівників/ць зареєструвалися на платформі «Вектор». 

Детальна інструкція для реєстрації за посиланням.

педагогічні працівники

освіта

 

Бажаєте першими отримувати найактуальніші новини?  

Натисніть "стати прихильником"

 

Президія НАПН України ухвалила рішення про оголошення 2026р. Роком Софії Русової в НАПН України

 

На засіданні Президії Національної академії педагогічних наук України, що відбулося 29 січня, розглянуто питання «Про оголошення 2026 р. Роком Софі Русової в НАПН України».

Відома українська просвітителька, фахівчиня з проблематики теорії і практики дошкільної і позашкільної освіти, в галузі дитячої літератури й дитячого читання Софія Русова – залишається в пантеоні видатних діячів української культури. Цьогоріч виповнюється 170 років з дня народження Софії Русової, тому було ухвалено рішення про відзначення цього факту в діяльності НАПН України протягом року.

З ініціативою про оголошення року Софії Русової виступив член Комітету Верховної Ради України з питань освіти, науки та інновацій, голова Підкомітету з питань раннього розвитку та дошкільної освіти Володимир Воронов. Виступаючи на засіданні Президії НАПН України він зазначив: «Як голова Підкомітету з питань раннього розвитку та дошкільної освіти Комітету Верховної Ради України з питань освіти, науки та інновацій і як автор Закону України «Про дошкільну освіту», я особливо гостро відчуваю актуальність спадщини Софії Русової сьогодні – в умовах реформування освіти та пошуку балансу між національною традицією й європейськими освітніми стандартами. Багато з тих ідей, які ми нині закріплюємо на законодавчому рівні, Русова сформулювала понад сто років тому. Переконаний, що саме НАПН України як провідний науковий центр у сфері педагогіки та психології здатна наповнити цей рік глибоким науковим і просвітницьким змістом».

 У Плані передбачено проведення всеукраїнського вебінару з осмислення наукової спадщини Софії Русової в нових умовах,  всеукраїнської конференції, присвяченої розвитку дошкільної освіти в умовах війни і повоєнного відновлення із присвятою видатній педагогині, вебінар на честь Софії Русової. Широку програму запропонувала Державна науково-педагогічна бібліотека України імені В.О. Сухомлинського, в межах якої книжкові виставки, оновлення й поповнення онлайн-проєктів у соціальних мережах тощо. Заплановано також низку публікацій.

Володимир Воронов ще запропонував розглянути проведення спільного науково-просвітницького заходу «ВІД ІДЕЇ ДО ЗАКОНУ. Софія Русова і сучасне українське дошкілля» у Посольстві Чеської Республіки в Києві.

«Вибір цього майданчика є символічним, – зауважив народний депутат, – адже в еміграційний період  Софія Русова жила й працювала в Чехії, там завершився її життєвий шлях, похована вона в Празі». 

Рішення стосовно оголошення 2026-го Роком Софії Русової в НАПН України, а також План заходів з відзначення 170-річчя ухвалено одноголосно. 

 Пресслужба НАПН України 

Бажаєте першими отримувати найактуальніші новини?  

Натисніть "стати прихильником"

 

Обмеження та позбавлення права керування транспортним засобом: у чому різниця та які наслідки для водіїв?

 

У повсякденній практиці водії іноді плутають два різні правові інструменти - обмеження в праві керування транспортними засобами та позбавлення права керування. Хоча обидва заходи призводять до заборони сідати за кермо, їхні підстави, процедура застосування та правові наслідки кардинально відрізняються. Розуміння цих відмінностей є ключовим для правильної оцінки ризиків та захисту своїх прав.

Про деталі зазначає адвокат Тетяна Костриба з посиланням на ГСЦ МВС.

• Обмеження права керування: наслідок невиконаних зобов'язань

Тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами не є покаранням за порушення правил дорожнього руху. Це захід примусу, що застосовується в межах виконавчого провадження з метою спонукати особу до виконання певних юридичних зобов'язань, найчастіше - погашення боргів.

Підстави та порядок застосування

Найпоширенішою причиною є заборгованість зі сплати аліментів. Відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», державний або приватний виконавець має право винести постанову про тимчасове обмеження боржника у праві керування до повного погашення боргу.

Ключові аспекти обмеження:

• Посвідчення водія - не вилучається у власника.

• Скасування заходу - обмеження автоматично знімається після виконання зобов'язання (наприклад, сплати боргу).

• Поновлення права - не потребує повторного складання іспитів чи отримання нового посвідчення.

Важливо, що інформація про таке обмеження вноситься до відповідних державних баз даних, і керування автомобілем у цей період кваліфікується як правопорушення.

• Позбавлення права керування: покарання за порушення ПДР

На відміну від обмеження, позбавлення права керування є видом адміністративного стягнення. Воно застосовується виключно за рішенням суду як покарання за серйозні порушення законодавства у сфері безпеки дорожнього руху.

Підстави та порядок застосування

Класичним прикладом є керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння. За результатами розгляду справи суд може ухвалити рішення про позбавлення водія права керування на визначений термін.

Ключові аспекти позбавлення:

• Посвідчення водія - вилучається у водія на весь строк покарання.

• Повернення права - посвідчення повертається лише після закінчення строку позбавлення та проходження встановленої процедури.

• Поновлення права - у випадках, передбачених законодавством, може вимагатися повторне складання теоретичного та/або практичного іспитів у сервісному центрі МВС.

• Що потрібно знати водію?

Незважаючи на різну правову природу, і обмеження, і позбавлення права керування мають спільний наслідок - керування транспортним засобом під час дії заборони є адміністративним правопорушенням та тягне за собою відповідальність, встановлену Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Отже, своєчасне виконання своїх фінансових зобов'язань та неухильне дотримання правил дорожнього руху є найнадійнішим способом уникнути будь-яких заборон на керування.

інформація водіям

позбавлення права керування

Бажаєте першими отримувати найактуальніші новини?  

Натисніть "стати прихильником"

 

Якщо ТЦК незаконно оштрафував: адвокат розповів, що потрібно робити і як виграти суд

 

Повідомлення, що ви не пройшли ВЛК із пропозицією сплатити 50% штрафу надходять у застосунок «Резерв+» без винесених ТЦК постанов. А тому штрафів, про які вам повідомляють у «Резерв+», юридично не існує.

Про це розповів адвокат Роман Сімутін.
 
Він навів наступний приклад: визнавши офіційно свою винуватість у не проходженні чи у відмові від проходження ВЛК шляхом подання до ТЦК заяви про визнання правопорушення, ви вже 100% будете зобов’язані пройти ВЛК.
 
У разі сплати штрафу громадянин фактично визнає себе винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210-1 КУпАП. А притягнення до адмінвідповідальності за порушення законодавства про мобілізацію є підставою для оголошення особи у розшук незалежно від того, сплатить вона штраф чи ні.
 
"Не треба думати, що ви сплатите штраф та ТЦК від вас відчепиться. Такого не буде. У разі сплати штрафу ви все одно будете рахуватись у розшуку. Тому негайно оскаржуйте безпідставні штрафи ТЦК до суду", - порадив Роман Сімутін.
 
У результаті оскарження штрафу з вас не стягнуть щонайменше 17000 грн, з перспективою виключення з реєстру «Оберіг» як порушника правил військового обліку.

Бажаєте першими отримувати найактуальніші новини?  

Натисніть "стати прихильником"

 

 

Уряд спрощує передачу державного і комунального майна для проживання ВПО

 

Кабмін спростив передачу в оренду державного та комунального майна, а також майна державних компаній для тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб (ВПО). Відповідне рішення також надає пільгові умови для громадських і благодійних організацій.

Як повідомили в Мінекономіки, Постановою встановлюється орендна ставка у розмірі 0,01% для громадських об’єднань і благодійних організацій, які використовують державне або комунальне майно для створення місць для тимчасового проживання ВПО.

Також на період воєнного стану та протягом одного року після його завершення або скасування державні та комунальні установи, в тому числі ті, що працюють у сферах охорони здоров’я, освіти, культури, фізичної культури і спорту, сім’ї та молоді, соціального захисту, єдиним засновником яких є держава або територіальна громада, зможуть отримувати майно в оренду для розміщення ВПО без проведення аукціону по спрощеній та пришвидшеній процедурі.

Річна орендна плата за такі об’єкти становитиме 1 гривню за кожний об’єкт оренди. 

Розширення можливостей для використання майна державних компаній

Крім того, зміни передбачають можливість передачі в оренду на період воєнного стану та протягом шести місяців після його завершення об’єктів нерухомості державних компаній (господарських товариств, у статутному капіталі яких понад 50% належать державі), для тимчасового проживання ВПО. Річна орендна плата за таке майно також становитиме 1 гривню.

Йдеться насамперед про об’єкти, які не використовуються в основній діяльності балансоутримувачів (зокрема санаторії, пансіонати, гуртожитки, житлові приміщення та інші об’єкти нерухомості). Їх передача в оренду не матиме суттєвого впливу на господарську діяльність відповідних підприємств, але дозволить ефективно використовувати наявні ресурси для вирішення соціальних потреб.

Ефективне використання майна в умовах воєнного стану

Ухвалене рішення є частиною комплексної роботи Уряду з ефективного управління державною власністю та спрямоване на максимальне використання наявної інфраструктури для підтримки громадян, які постраждали від війни.

Постанова створює правові умови для оперативного облаштування приміщень для проживання ВПО, мінімізує бюрократичні процедури та дозволяє швидко залучати до цього державні та комунальні об’єкти нерухомості, а також власне майно державних акціонерних товариств.

житло для ВПО

 

Бажаєте першими отримувати найактуальніші новини?  

Натисніть "стати прихильником"

 

 

День Державного Герба України

 

Державний Герб України

Малий Державний Герб України

(Постанова Верховної Ради України від 19 лютого 1992 р. № 2137 – XII)

            Державними символами  України є Державний Прапор. Державний Герб України і Державний Гімн України.  

  Державний герб України, або малий Державний Герб України — офіційний символ держави Україна у вигляді золотого тризуба на синьому щиті. Один із трьох державних символів України нарівні з прапором і гімном.

Тризуб був затверджений як малий герб України 19 лютого 1992 року постановою Верховної Ради разом із своїм графічним зображенням. У 1996 році його статус був закріплений у Статті 20 Конституції України, де він також згадується як «Знак Княжої Держави Володимира Великого».

Герб походить від знаків Рюриковичів X—XII століття, з часів Київської Русі. Традиція використання герба-тризуба веде свій початок від герба Української Народної Республіки, від ухвал 12 лютого 1918 Малої ради у Коростені та 22 березня того ж року Української Центральної Ради в Києві. Окрім тризуба історичними гербами українських державних утворень були руський лев, руська погоня, лицар із самопалом Війська Запорозького тощо.

Відповідно до Конституції тризуб має стати головним елементом великого Державного Герба України, що має бути прийнятий конституційною більшістю Верховної Ради (2/3 голосів) із урахуванням герба Війська Запорізького. Водночас попри проведення декількох конкурсів на проєкт великого герба, жоден із них так і не був затверджений.

Опис та затвердження

19 лютого 1992 року Верховна Рада України затвердила своєю постановою Державний Герб України. Ним став золотий Тризуб на синьому щиті — національний символ українців часів визвольних змагань XX століття. Проєкт герба, затверджений Верховною Радою, був розроблений групою українських геральдистів — Андрієм Гречилом, Олексієм Коханом та Іваном Турецьким.

Постанова визначала Тризуб малим гербом України, вважаючи його головним елементом великого герба. Зображення герба мусило розміщуватися на печатках органів державної влади і державного управління, грошових знаках та знаках поштової оплати, службових посвідченнях, штампах, бланках державних установ. Документ також мав додаток, в якому містилися кольорове, чорно-біле та схематичне зображення герба із вказаними пропорціями щита і тризуба.

28 червня 1996 року була прийнята Конституція України, яка у Статті 20 проголошувала Тризуб головним елементом Великого Державного Герба України. Тризуб визначався як знак княжої держави Володимира Великого і малий Державний Герб України. Згідно з Конституцією великий Державний герб мусив встановлюватися в майбутньому, окремим законом Верховної Ради України, з урахуванням малого герба та герба Війська Запорізького.

Основні факти про Державний Герб України:

 Офіційне затвердження: 19 лютого 1992 року Верховна Рада України затвердила золотий тризуб на синьому щиті як Малий Державний Герб України.

  Походження: Тризуб має тисячолітню історію, археологи знаходять його зображення на монетах, печатках та цеглі часів Київської Русі (X-XII ст.).

  Родовий знак Рюриковичів: Тризуб був родовим знаком князівської династії Рюриковичів, зокрема князя Володимира Великого, який карбував його на своїх монетах.

  Тлумачення: Існує понад 40 версій походження, найпоширеніші — стилізований сокіл, якір, корона або знак триєдності світу. У 1918 році в символі роздивилися слово "Воля".

  Історична тяглість: Тризуб використовувався як герб УНР (1918-1920 рр.), Карпатської України (1939 р.) та Української Держави.

   Радянська заборона: У СРСР використання Тризуба переслідувалося, оскільки він вважався символом українського націоналізму.

  Сучасність: Авторський колектив сучасного зображення — Андрій Гречило, Олексій Кохан і Іван Турецький, які базувалися на розробках Василя Кричевського 1918 року.

  Найбільший герб: Викладений з білого каменю у 1992 році воїном УПА на схилі гори в Івано-Франківській області.

 Символ Революції Гідності: Під час Революції Гідності 2013-2014 років тризуб став символом єднання та боротьби за свободу, його зображення були повсюдно на щитах і шоломах протестувальників.

Герб на паспортах та монетах: Тризуб зображений на українських паспортах, військових жетонах, грошових знаках і навіть на печатках державних органів. Це єдиний символ, який використовується без додаткових елементів в офіційних документах та посвідченнях громадян України.

  Малий і Великий герб: Офіційно затверджено лише Малий Державний Герб. Конституція передбачає створення Великого герба, але його проект досі не ухвалено Верховною Радою.

 

Великий Державний Герб України — офіційний символ держави Україна, передбачений статтею 20 Конституції України.

          

 

Переможець конкурсу ескізів великого державного герба України 2007-2009 років

19 лютого 1992 Постановою Верховної Ради України «Про Державний герб України» заявлено про впровадження в Україні інституту великого державного герба. Прийнята 28 червня 1996 року Конституція України визначила, що великий державний герб України встановлюється з урахуванням малого державного герба України та герба Війська Запорозького, що головним елементом великого державного герба України є знак Княжої Держави Володимира Великого (малий Державний Герб України).

Верховна Рада України на засіданні 24 серпня 2021 року в День Незалежності підтримала проєкт закону про великий герб у першому читанні. Згідно із проєктом:

        Державний Герб України є державним символом України, головним елементом якого є Знак Княжої Держави Володимира Великого (малий Державний Герб України) золотого кольору, розміщений на синьому п'ятисторонньому щиті із заокругленими нижніми бічними кутами із золотою облямівкою; над щитом — зображення великокняжого вінця (корони) Ярослава Мудрого та пурпурово-золотого намету у вигляді рослинного орнаменту; щит тримають: з лівого боку — лев (герб Галицько-Волинського князівства), з правого — воїн-козак із рушницею (герб Війська Запорозького); під щитом — стрічка із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів, під стрічкою — два золоті колоски пшениці, переплетені кетягом калини пурпурового кольору зі стилізованим листям пурпурово-золотого кольору. Зображення лева та воїна-козака виконані золотим кольором з елементами пурпурового.

             У Центрі Правової Інформації ЧОУНБ імені Софії та Олександра Русових  діє книжково – інформаційна виставка :

 « День Державного  Герба України», де можна ознайомитись з документами історії  періоду  козацької  України (печатки, герби, знаки та емблеми кінця XVI-XVIII століть), пояснення Державного Герба України, герба Великого Київського Князя Володимира та герба Війська Запорозького.

Джерела

              342(477)

              К 65

               Конституція України : відповідає офіц. тексту : нормативні док. з урахуванням останніх змін в ред. станом на 01.07.2025 р. - Суми : ВВП НОТІС, 2025. - 54, [1] с. - (Законодавство України).

1.     929.6(477)

            В 42

            Відродження української національної символіки  : зб. ст. / упоряд.: А. Бережина, А. Гречило, А. Малієнко. — Київ : Видавничий дім журналу "Пам'ятки України", 2021. — 559, [1] с.

2.       63.2 / 902.9

              Г 81

              Гречило  А. Б. Герби міст України (XIV - І пол. XX ст.)  / А. Б. Гречило, Ю. К. Савчук, І. І. Сварник. — Київ : Брама, 2001. — 399 с.

3.       63.2 / 902.9

             Г 81

             Гречило  А. Б. Герби та прапори міст і сіл України Ч. 1 / А. Б. Гречило ; Укр. геральд. т-во, НАН України, Ін-т укр. археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського. Львів. від-ня. — Львів : Друкарські куншти, 2004. — 120, XLIV с.

     4.        63.3(4УКР) / 9(С2)

               Г 91

               Грушевський М. С. На порозі Нової України: Гадки і мрії. Твори : у 50 т. / Михайло Грушевський ; [редкол. П. Сохань (голов. ред.) та ін.] ; НАН України [та ін.]. — Львів : Світ, 2002.— с.225- 267.

            Т. 4., Кн. 1 : Серія "Суспільно-політичні твори (доба Укр. Центр Ради, берез. 1917-квіт. 1918. - 407 с. - Бібліогр. в комент.: с. 279-381.

    5.      63.3(4УКР)6 / 9(С2)

              К 20

             Капранов  В. Мальована історія Незалежності України  / Брати Капранови ; худож.: Ю. Журавель [та ін.]. — Київ : Зелений пес, 2013. — 79 с.

   6.      63.52 / 902.7

           Л 13

          Лаврик  О. В. Україна. Все, що робить нас українцями / Оксана Лаврик. - Харків : Vivat, 2015. - 255, [1] с. : іл. - (Культурна спадщина України).

   7.       63.2 / 902.9

              П 16

              Панченко В. О. Соборний герб України / В. О. Панченко. - Київ : ПБП Фотовідеосервіс, 1993. - 41 с.

    8.       929(477)

               П 16

              Панченко В. Старовинні герби українських міст  / Володимир Панченко. - Київ : А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2018. - 383 с. : іл. - Бібліогр.: с. 379-383.

      9.       63.2 / 902.9

               П 19

               Пастернак  О.  Пояснення тризуба, герба Великого Київського Князя Володимира Святого / О. Пастернак ; вступ. ст. Б. З. Якимовича. — Київ : Веселка, 1991. — 46 с. (Українське відродження).

      10.    63.3(4УКР)6 / 9(С2)

                С 17

                Савчук  Ю. К. Великий Державний Герб України [Архівовано 1 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 466.

        11.   63.2 / 902.9

                 С 41

                Ситий І. М. Козацька Україна: печатки, герби, знаки та емблеми кінця XVI-XVIII століть  : [монографія] / Ігор Ситий. — Київ : TEMPORA, 2017. —969, [3] с.12.

       12.     63.3(4УКР) /  9(С2)

                  С 59

       13.    Сокол А.  В. Моя країна - Україна  / Алла Сокол, Олена Конечна ; [худож.: О. Мяснікова, Л. Зотова ; ред. О. Коваленко]. — Чернігів : Деснянська правда, 2004. — 62, [3] с.

       14.     63.52 / 902.7

                   С 89

                  Супруненко В. П. Ми - українці  : енцикл. українознавства : у 2 кн. Кн. 2. Вся Україна в цифрах, фактах, подіях і особах / В. П. Супруненко ; [упоряд. В. Супруненко ; макет та оформ. К. Д. Ткаченко. — Дніпропетровськ : Дніпрокнига, 1999. — 141, [1] с.

         15.    929.6(477)

                      У 45

                      Україна: герби та прапори / [авт. проекту та упоряд. : В. Г. Кисляк, О. А. Нескоромний]. — Київ : Парламентське видавництво, 2020. — 495 с.

         16.      63.52/902.7

                        У 45

                         Україна в словах : мовокраїнозн. слов.-довід. / [упоряд. Н. Данилюк]. — Київ : Просвіта, 2004. — 702, [1] с. — Бібліогр.: с. 692-702.

          17.     63.3(4УКР) / 9(С2)

                       Ш 24

                      Шаповал Ю. І.  Держава : ілюстр. енцикл. України / Юрій Шаповал. - Київ : Балтія-Друк, 2008. — 159 с. : іл. — Прогр. "Українська книга".

          18.    929.6(477)

                        Ш 32

                        Шаян В. Українська символіка / Володимир Шаян. — Київ : Центр учбової літератури, 2019. — 35 с.

          19.   67 / 34

                     Ю 70

                     Юридична енциклопедія  Т. 1. А - Г / НАН України, Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького ; редкол.:  Ю. С. Шемшученко [та ін.]. — Київ : Українська енциклопедія імені М. П. Бажана, 1998. — 669 с. 

          20.  

  Гай-Нижник П. П. З історії створення державного герба та печатки Української держави Павла Скоропадського // Архіви України. — № 6, 2001.— с. 20.

                                                                                                                                                                                                                                                  Підготувала: Валентина Куценко –                                                                                                                                                                                                                     провідна бібліотекарка ЦПІ ЧОУНБ імені Софії та Олександра Русових

 

Бажаєте першими отримувати найактуальніші новини?  

Натисніть "стати прихильником"