Вирок та його види: роз’яснення суду

           У Коростенському міськрайонному суді Житомирської області пояснили сутність та різновиди вироків.

           Відповідні роз’яснення оприлюднили на офіційному вебпорталі судової влади України.

          Отже, вирок – це вирішальне рішення суду, яке випливає з усіх попередніх процесуальних дій органів досудового розслідування та самого суду, і є актом правосуддя.

           Зокрема він є єдиним процесуальним документом в Україні, що визначає вину особи у кримінальному правопорушенні та можливе накладення кримінального покарання, і його ухвалює суд під час судового засідання відповідно до Конституції України.

Вирок суду може бути двох типів:

• виправдувальним;
• обвинувальним.

            Виправдувальний вирок оголошує невинуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, яке йому інкримінувалось раніше, і встановлює правові наслідки цього. На відміну від нього обвинувальний вирок визнає вину обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення та встановлює відповідні правові наслідки.

Виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що:

• вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа;
• кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим;
• в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

             Також виправдувальний вирок може бути ухвалений у випадках, коли судом встановлено підстави для закриття кримінального провадження, передбачені пунктами 1 та 2 частини 1 статті 284 Кримінального процесуального кодексу України.

            Обвинувальний вирок ухвалюється, коли усі дані кримінального провадження, які були розглянуті судом на засіданні, підтверджують вину обвинуваченого.

            Якщо обвинуваченого визнають винним у вчиненні кримінального правопорушення, суд залежно від того, як вирішується питання про його покарання, ухвалює один із видів обвинувального вироку:

• із призначенням покарання;
• зі звільненням від покарання;
• зі звільненням від відбування призначеного покарання.

“Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення”, – наголосили у суді.

За матеріалами інформаційного порталу "Юридичний факт"

Режим доступу

Бажаєте першими отримувати найактуальніші новини? 

Натисніть "стати прихильником" 

 

 

Порядок вирішення колективних трудових спорів

Колективні трудові спори та конфлікти можуть виникнути у будь-якому трудовому колективі та вимагають належного рішення. Про порядок, за яким вирішуються такі спори, розповіли у Координаційному центрі з надання правової допомоги.

 Предмет колективних трудових вимог та порядок висунення вимог найманих працівників чи профспілки

Колективний трудовий спір (конфлікт) – це розбіжності, що виникли між сторонами соціально-трудових відносин, щодо:

а) встановлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту;

б) укладення чи зміни колективного договору, угоди;

в) виконання колективного договору, угоди або окремих їх положень;

г) невиконання вимог законодавства про працю.

Сторонами колективного трудового спору (конфлікту) є:

· на виробничому рівні – наймані працівники (окремі категорії найманих працівників) підприємства, установи, організації чи їх структурних підрозділів або первинна профспілкова чи інша уповноважена найманими працівниками організація та роботодавець. За дорученням інтереси роботодавця у колективному трудовому спорі (конфлікті) може представляти інша особа, організація роботодавців, об’єднання організацій роботодавців;

· на галузевому, територіальному рівнях – наймані працівники підприємств, установ, організацій однієї або декількох галузей (професій) або адміністративно-територіальних одиниць чи профспілки, їх об’єднання або інші уповноважені цими найманими працівниками органи та організації роботодавців, їх об’єднання або центральні органи виконавчої влади, або місцеві органи виконавчої влади, що діють на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці;

· на національному рівні – наймані працівники однієї або декількох галузей (професій) чи профспілки або їх об’єднання, чи інші уповноважені найманими працівниками органи та всеукраїнські об’єднання організацій роботодавців або Кабінет Міністрів України.

Вимоги найманих працівників

Вимоги найманих працівників на виробничому рівні формуються і затверджуються загальними зборами (конференцією) найманих працівників або формуються шляхом збору підписів. Вони вважаються чинними за наявності не менше половини підписів членів трудового колективу підприємства, установи, організації чи їх структурного підрозділу. Разом із висуненням вимог збори (конференція) найманих працівників визначають орган чи особу, які будуть представляти їх інтереси.

Вимоги найманих працівників на галузевому, територіальному чи національному рівнях формуються і затверджуються:

· у випадках, коли інтереси найманих працівників представляє профспілка, об’єднання профспілок – рішенням виборного органу відповідної профспілки, об’єднання профспілок;

· у випадках, коли інтереси найманих працівників представляють інші уповноважені ними організації (органи) – конференцією представників підприємств, установ, організацій, обраних зборами (конференцією) працівників підприємств, установ, організацій, які перебувають у стані трудового спору (конфлікту).

Вимоги оформляються відповідним протоколом і надсилаються роботодавцю або уповноваженій ним особі, організації роботодавців, об’єднанню організацій роботодавців.

Порядок і строки розгляду вимог найманих працівників або профспілки

Роботодавець чи уповноважена ним особа повинні розглянути вимоги найманих працівників, профспілки або колективу працівників і повідомити їх представників про рішення протягом 3-денного строку з дня одержання вимог. Якщо вимоги виходять за межі їхньої компетенції, вони повинні переслати їх власнику або органу управління, що стоїть вище. При цьому строк розгляду вимог найманих працівників кожною інстанцією не повинен перевищувати трьох днів.

Загальний строк розгляду вимог і прийняття рішення (з урахуванням часу пересилання) не повинен перевищувати тридцяти днів з дня одержання цих вимог роботодавцем або уповноваженою ним особою, організацією роботодавців, об’єднанням організацій роботодавців до моменту одержання найманими працівниками чи профспілкою повідомлення від роботодавця, уповноваженої ним особи, організації роботодавців, об’єднання організацій роботодавців, власника, відповідного вищестоящого органу управління про прийняте рішення.

Рішення роботодавця, уповноваженої ним особи, організації роботодавців, об’єднання організацій роботодавців, власника, відповідного вищестоящого органу управління викладається у письмовій формі і не пізніше наступного дня надсилається уповноваженому представницькому органу іншої сторони колективного трудового спору (конфлікту) разом із соціально-економічним  обґрунтуванням.

Примирні органи

Розгляд колективного трудового спору (конфлікту) здійснюється примирною комісією, трудовим арбітражем та незалежним посередником.

Примирна комісія – це орган, призначений для прийняття рішення, що може задовольнити сторони колективного спору (конфлікту), та який складається із представників сторін.

Примирна комісія розглядає такі види колективних спорів:

· встановлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту;

· укладення чи зміни колективного договору, угоди.

Сторони колективного трудового спору (конфлікту) зобов’язані надавати примирній комісії інформацію, необхідну для ведення переговорів.

Колективні трудові спори (конфлікти) розглядаються:

· виробничою примирною комісією – у п’ятиденний;

· галузевою та територіальною примирними комісіями – у десятиденний; 

· примирною комісією на національному рівні – у п’ятнадцятиденний строк з моменту утворення комісій. 

За згодою сторін ці строки можуть бути продовжені.

Рішення примирної комісії оформляється протоколом та має для сторін обов’язкову силу і виконується в порядку і строки, які встановлені цим рішенням.

Трудовий арбітраж – це орган, який складається із залучених сторонами фахівців, експертів та інших осіб і приймає рішення по суті трудового спору.

Трудовий арбітраж утворюється з ініціативи однієї зі сторін конфлікту або незалежного посередника у разі:

· неприйняття примирною комісією погодженого рішення щодо вирішення колективного спору про встановлення нових або зміну наявних соціально-економічних умов праці та виробничого побуту, а також про укладення чи зміну колективного договору, угоди;

· виникнення колективного трудового конфлікту про виконання колективного договору, угоди або окремих їх положень, про невиконання вимог законодавства про працю.

Колективний трудовий спір (конфлікт) розглядається трудовим арбітражем з обов’язковою участю представників сторін, а в разі потреби – представників інших заінтересованих органів та організацій.

Трудовий арбітраж повинен прийняти рішення у десятиденний строк з дня його створення. За рішенням більшості членів трудового арбітражу цей строк може бути продовжено до двадцяти днів.

Рішення трудового арбітражу приймається більшістю голосів його членів, оформляється протоколом і підписується усіма його членами.

У вирішенні колективних трудових спорів можуть брати також незалежні посередники, тобто визначені за спільним вибором сторін особи, які сприяють встановленню взаємодії між сторонами, проведенню переговорів, беруть участь у виробленні примирною комісією взаємно прийнятного рішення.

Постійним органом, створеним для сприяння врегулюванню колективних трудових спорів (конфліктів) є Національна служба посередництва і примирення. 

Національна служба посередництва і примирення у межах своїх повноважень приймає рішення, які мають рекомендаційний характер і повинні розглядатися сторонами колективного трудового спору (конфлікту), відповідними центральними або місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

До компетенції Національної служби посередництва і примирення належить:

· здійснення реєстрації висунутих працівниками вимог та колективних трудових спорів (конфліктів);

· аналіз вимог, виявлення та узагальнення причин колективних трудових спорів (конфліктів), підготовка пропозицій для їх усунення;

· підготовка посередників та арбітрів, які спеціалізуються на вирішенні колективних трудових спорів (конфліктів);

· формування списків арбітрів та посередників;

· перевірка, в разі необхідності, повноважень представників сторін колективного трудового спору (конфлікту);

· посередництво у вирішенні колективного трудового спору (конфлікту);

· залучення до участі в примирних процедурах народних депутатів України, представників державної влади, органів місцевого самоврядування.

Національна служба посередництва і примирення на прохання сторін колективного трудового спору (конфлікту) пропонує кандидатури незалежних посередників, членів трудового арбітражу, координує роботу трудового арбітражу, направляє своїх спеціалістів, експертів для участі у роботі примирних органів.

Представники Національної служби посередництва і примирення можуть брати участь у вирішенні колективного трудового спору (конфлікту) на всіх його стадіях.

Процедури виконання рішень примирних органів

Згідно ч. 4 ст. 8 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» «рішення примирної комісії оформляється протоколом та має для сторін обов’язкову силу і виконується в порядку і строки, які встановлені цим рішенням».

А відповідно до ч. 5 ст. 9 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» «рішення трудового арбітражу про вирішення колективного трудового спору (конфлікту) є обов’язковим для виконання, якщо сторони про це попередньо домовилися». 

Законом не передбачений примусовий порядок виконання рішень примирної комісії та трудового арбітражу, а також відповідно до законодавства України не має санкцій за невиконання таких рішень.

За матеріалами інформаційного порталу "Юридична газета Online"

Режим доступу

Бажаєте першими отримувати найактуальніші новини? 

Натисніть "стати прихильником"

 

 

 

Як оскаржити рішення військово-лікарської комісії?

 

                     До Запорізького бюро правничої допомоги №1 звернувся військовий для отримання консультації стосовно оскарження рішення військово-лікарської комісії. 

                     Заступниця директора Запорізького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правничої допомоги Ольга Яковлєва надала клієнту наступні роз’яснення.

                      Згідно з Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке затверджено наказом Міноборони від 14 серпня 2008 року №402:

• постанови центральної ВЛК можна оскаржити в судовому порядку;
• постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку.

                     Оскарження рішень ВЛК здійснюється наступним чином:

• ВЛК військового комісаріату Автономної Республіки Крим, областей, міста Києва мають право переглядати постанови ВЛК районного (міського) військового комісаріату, крім постанов, які підлягають розгляду, контролю та затвердженню ЦВЛК, ВЛК регіону;
• переглядати або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК мають право ВЛК регіонів (постанову про придатність до військової служби колишніх військовослужбовців на період їх фактичного звільнення із ЗСУ має право переглядати тільки ЦВЛК);
• ЦВЛК мають право розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати постанови будь-якої ВЛК.

“Також в заяві необхідно вказати причини ініціювання перегляду”, – зауважила Яковлєва.

                      ВЛК вищого рівня за результатами розгляду заяви може призначити:

• повторний медогляд;
• контрольний медичний огляд.

                       Щодо оскарження висновку ВЛК у судовому порядку, то для нього надається строк:

• три місяці: якщо спочатку застосовано досудовий порядок (відлік починається із дня вручення рішення щодо розгляду заяви про оскарження постанови);
• шість місяців: із дня винесення відповідної постанови ВЛК.

                        У позовній заяві варто зазначити: 

• назву адмінсуду, до якого вона подається;
• повне найменування (для юросіб) або прізвище, ім’я та по батькові (для фізосіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс;
• ідентифікаційний код юрособи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України);
• реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб), відомі номери засобів зв’язку, офіційну електронна адреса або адреса електронної пошти;
• зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги;
• виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги;
• зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;
• відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору – у випадку, якщо законом встановлений обов’язковий досудовий порядок урегулювання спору;
• перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;
• обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача;
• власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

                         До позову слід додати його копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи.

“За подання адміністративного позову потрібно сплатити судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (на 1 січня 2023 року – 1073,60 гривень), крім випадків, коли особа звільнена від сплати судового збору”, – додала фахівчиня.

За матеріалами інформаційного порталу "Юридичний факт"

Режим доступу

Бажаєте першими отримувати найактуальніші новини? 

Натисніть "стати прихильником"

 

Безкоштовні юридичні консультації в Чернігівській обласній універсальній науковій бібліотеці

Безкоштовні юридичні консультації у Центрі правової інформації Чернігівської обласної універсальної наукової бібліотеки вже працюють. 

         Чекаємо на вас 8 червня 2023 року з 15:00 до 16:30.

 

Запис на консультацію за тел. (0462) 67-61-97, (050)100 24 01 

Електронна адреса: cpilib41@gmail.com

      ВАЖЛИВО! У разі оголошення ПОВІТРЯНОЇ ТРИВОГИ обслуговування користувачів призупиняється. Гості і працівники бібліотеки прямують до найближчого укриття (просп. Миру, 35, 35а, 35б).

 

Безкоштовні юридичні консультації

 

Безкоштовних юридичних консультацій у Центрі правової інформації Чернігівської обласної універсальної наукової бібліотеки вже працюють.

         Чекаємо на вас 25 травня 2023 року з 15:00 до 16:30.

  Довідки за тел. (0462) 67-61-97.
  Електронна адреса: cpi_lib@ukr.net

      ВАЖЛИВО! У разі оголошення ПОВІТРЯНОЇ ТРИВОГИ обслуговування користувачів призупиняється. Гості і працівники бібліотеки прямують до найближчого укриття (просп. Миру, 35, 35а, 35б).

Безкоштовні юридичні консультації в Чернігівській обласній універсальній науковій бібліотеці

         З травня відновлюється надання безкоштовних юридичних консультацій у Центрі правової інформації Чернігівської обласної універсальної наукової бібліотеки. 

         Чекаємо на вас кожного 11 травня 2023 року з 15:00 до 16:30.

  Довідки за тел. (0462) 67-61-97.
  Електронна адреса: cpi_lib@ukr.net

      ВАЖЛИВО! У разі оголошення ПОВІТРЯНОЇ ТРИВОГИ обслуговування користувачів призупиняється. Гості і працівники бібліотеки прямують до найближчого укриття (просп. Миру, 35, 35а, 35б).