Правила спадкування в Україні: кого не можна обділити?

               Якими є основні правила спадкування за заповітом в Україні?

              Відповідь на це запитання дали у Координаційному центрі з питань надання безоплатної правничої допомоги.

              Так, юристи нагадали про те, що спадкуванням вважається перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

             Заповіт – це особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті, яке можуть складати тільки особи з повною цивільною дієздатністю.

Право на обов’язкову частку у спадщині мають:

• діти спадкодавця;
• його непрацездатні вдова (вдівець);
• його непрацездатні батьки.

             Ці категорії спадкоємців отримують обов’язкову половину частки, яка належала б їм у разі спадкування за законом, незалежно від змісту заповіту.

“Будь-які обмеження та обтяження, встановлені у заповіті для спадкоємця, який має право на обов’язкову частку у спадщині, дійсні лише щодо тієї частини спадщини, яка перевищує його обов’язкову частку”, – підкреслили фахівці.

За матеріалами інформаційного порталу "Юридичний факт"

Режим доступу

Бажаєте першими отримувати найактуальніші новини? 

Натисніть "стати прихильником" 

 

Як декларувати успадковане майно?

 

               Звітний період кампанії декларування за 2023 рік триває до 31 березня. 

               Національне агентство з питань запобігання корупції продовжує пояснювати правила декларування, що є ключовими для публічних службовців.

              Один з видів доходу, який треба декларувати, це спадщина. Ця інформація повинна бути відображена у розділі 11 “Доходи, у тому числі подарунки” декларації за відповідний звітний період, у якому було отримано правовстановлюючий документ – свідоцтво, договір або судове рішення.

             Якщо спадщина включає різні об’єкти (нерухомість, автотранспорт, цінні рухомі речі, грошові кошти та інше), інформація про них має бути вказана у відповідних розділах декларації.

           Об’єкти, які потребують перереєстрації прав власності на спадщину (наприклад, нерухомість), для цілей декларування вважаються набутими у власність після відповідної державної реєстрації, тому вони включаються до декларації з цього моменту.

          Гроші на банківських рахунках, депозити та інші фінансові активи, зазначені у свідоцтві про спадщину, також потрібно включити у декларацію з моменту отримання такого свідоцтва (до розділу 11 “Доходи, у тому числі подарунки”).

“Якщо спадщина оподатковується за нульовою ставкою або її оцінка не проводилася, або немає відомостей про це, поле в декларації про вартість майна можна позначити як “Не застосовується”. У всіх інших випадках оціночна вартість успадкованого майна обов’язкова для зазначення в декларації. Тому при заповненні цього поля рекомендується вказувати оціночну вартість”, – додають у НАЗК.

За матеріалами інформаційного порталу "Юридичний факт"

Режим доступу

Бажаєте першими отримувати найактуальніші новини? 

Натисніть "стати прихильником" 

 

 

Хто може претендувати на обов’язкову частку у спадщині?

                  Часто спадкоємець вирішує передати своє майно не родичам або навіть тим, з ким його не об’єднує родинний зв’язок. Тому закон передбачає обов’язкову частку у спадщині для вразливих спадкоємців першої черги.

                Про це нагадали на офіційному вебпорталі судової влади України.

               Так, відповідно до статті 1241 Цивільного Кодексу України незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом, спадкують діти спадкодавця:

• малолітні (до 14 років);
• неповнолітні (від 14 до 18);
• повнолітні непрацездатні діти.

А також – непрацездатні:

• вдома (вдівець);
• батьки.

               Важливо відзначити, що право на обов’язкову частку визначається у день відкриття спадщини. Це право не потребує згоди інших спадкоємців чи волі спадкоємця. Проте, якщо інші спадкоємці заперечують, вони можуть звернутися до суду.

              Важливо відзначити, що право на обов’язкову частку не може передаватися за спадковою трансмісією.

             Окрім цього, спадкоємець може відмовитися від цього права, подавши заяву нотаріусу про свою ознайомленість зі змістом заповіту і небажання отримувати обов’язкову частку у спадщині.

За матеріалами інформаційного порталу "Юридичний факт"

Режим доступу

Бажаєте першими отримувати найактуальніші новини? 

Натисніть "стати прихильником"

 

 

 

Чи може спадкоємець відмовитися від прийняття спадщини в Україні?

Інколи трапляються випадки, коли спадщина стає для потенційного спадкоємця непотрібним тягарем. Чи можна у такому випадку відмовитися від її прийняття? Чи є можливість прийняти у спадок лише частину спадкового майна? Як бути, якщо спадкоємець подав заяву про прийняття спадщини, а потім передумав?

Про порядок та правові наслідки відмови від прийняття спадщини розповідає заступниця директора Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Херсонській області Олена Іпатенко.

Право на спадкування здійснюється спадкоємцями шляхом прийняття спадщини або її неприйняття. Таким чином, законодавством України передбачено можливість відмовитися від прийняття спадщини.

Спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого для її прийняття, і може відкликати відмову від прийняття спадщини протягом вказаного строку.

Статтею 1270 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) визначено наступні строки для прийняття спадщини:

·                    загальний строк прийняття спадщини – шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини;

·                    якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття (якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він продовжується до трьох місяців.

Листом Вищого Спеціалізованого суду  України з розгляду цивільних і кримінальних справ від  16.05.2013 №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» визначено, що відповідно до статті 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України.

Після закінчення цього строку частка у спадщині не може бути збільшена з тих підстав, що хто-небудь зі спадкоємців відмовляється від спадщини на користь інших спадкоємців. У таких випадках особа, яка прийняла спадщину, має право розпорядитись усім або частиною майна, отриманого в порядку спадкування, шляхом відчуження її іншому спадкоємцеві за договором купівлі-продажу, дарування, міни тощо.

Визначення додаткового строку для подання заяви про відмову від спадщини чинним законодавством України не передбачено.

 Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України №164 від 28.02.2022 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» (зі змінами) установлено, що перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на чотири місяці.

Відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною, адже чинним законодавством не допускається прийняття спадщини з будь-якими  умовами чи із застереженнями.

Причому спадкоємець за заповітом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця за заповітом. Якщо заповідач підпризначив спадкоємця, особа, на ім’я якої складено заповіт, може відмовитись від прийняття спадщини лише на користь особи, яка є підпризначеним спадкоємцем.

Спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги, у тому числі внуків, правнуків, племінників та інших.

Відмова від прийняття спадщини може мати місце щодо всього спадкового майна. Спадкоємець не вправі прийняти одну частину спадщини, а від іншої частини відмовитись. Спадкоємець, який прийняв частину спадщини, вважається таким, що прийняв усю спадщину.

Законодавством передбачено особливості відмови від прийняття спадщини для деяких категорій осіб:

·                    фізична особа, цивільна дієздатність якої обмежена, може відмовитися від прийняття спадщини за згодою піклувальника і органу опіки та піклування;

·                    неповнолітня особа віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти роківможе відмовитися від прийняття спадщини за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника і органу опіки та піклування;

·                    батьки (усиновлювачі), опікун можуть відмовитися від прийняття спадщини, належної малолітній, недієздатній особі, лише з дозволу органу опіки та піклування.

Заява про відмову від прийняття спадщини.

Спадкоємець, який хоче відмовитися від прийняття спадщини, має подати заяву про відмову від прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах – уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

 В Україні діє Реєстр нотаріусів, які працюють під час війни, де можна перевірити, чи працює наразі той чи інший нотаріус, тим самим заощадивши собі час на його пошук.

Враховуючи положення пункту 3 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 (зі змінами), заява про відмову від прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто нотаріусу у письмовій формі.

          Заява про відмову від прийняття спадщини, складена від імені спадкоємця його представником, що діє на підставі довіреності, не приймається.

Якщо спадкоємець особисто прибув до нотаріуса, нотаріальне засвідчення справжності його підпису на таких заявах не вимагається. У цьому випадку нотаріус встановлює особу заявника, про що на заяві робиться відповідна службова відмітка, яка скріплюється підписом нотаріуса.

Якщо заява, на якій справжність підпису спадкоємця не засвідчена, надійшла поштою, вона приймається нотаріусом, заводиться спадкова справа, а спадкоємцю повідомляється про заведення спадкової справи та необхідність надіслати заяву, оформлену належним чином (справжність підпису на таких заявах має бути нотаріально засвідченою), або особисто прибути до нотаріуса.

Приймаючи від спадкоємців заяву про відмову від прийняття спадщини, нотаріус зобов’язаний роз’яснити спадкоємцям їх право на відкликання такої заяви протягом строку, встановленого для прийняття спадщини, а також правові наслідки такої відмови.

Правові наслідки відмови від прийняття спадщини:

·                    якщо від прийняття спадщини відмовився один із спадкоємців за заповітом, частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за заповітом і розподіляється між ними порівну, крім випадків, якщо спадкоємець відмовився від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця, а також коли заповідач підпризначив іншого спадкоємця;

·                    якщо на спадкоємця за заповітом, який відмовився від прийняття спадщини, було покладено заповідальний відказ, обов’язок за заповідальним відказом переходить до інших спадкоємців за заповітом, які прийняли спадщину, і розподіляється між ними порівну.Відмова спадкоємця за заповітом від прийняття спадщини не позбавляє його права на спадкування за законом;

·                    у разі відмови від прийняття спадщини усіма спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування отримують спадкоємці за законом почергово;

·                    якщо від прийняття спадщини відмовився один із спадкоємців за законом з тієї черги, яка має право на спадкування, частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за законом тієї ж черги і розподіляється між ними порівну, крім випадків, якщо спадкоємець відмовився від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця, а також коли заповідач підпризначив іншого спадкоємця.

За матеріалами інформаційно-юридичного сайту "Я і Закон"

Режим доступу

Бажаєте першими отримувати найактуальніші новини? 

Натисніть "стати прихильником"

 

 

Чи може спадкоємець відмовитися від прийняття спадщини в Україні?

Інколи трапляються випадки, коли спадщина стає для потенційного спадкоємця непотрібним тягарем. Чи можна у такому випадку відмовитися від її прийняття? Чи є можливість прийняти у спадок лише частину спадкового майна? Як бути, якщо спадкоємець подав заяву про прийняття спадщини, а потім передумав?

Про порядок та правові наслідки відмови від прийняття спадщини розповідає заступниця директора Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Херсонській області Олена Іпатенко.

Право на спадкування здійснюється спадкоємцями шляхом прийняття спадщини або її неприйняття. Таким чином, законодавством України передбачено можливість відмовитися від прийняття спадщини.

Спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого для її прийняття, і може відкликати відмову від прийняття спадщини протягом вказаного строку.

Статтею 1270 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) визначено наступні строки для прийняття спадщини:

·               загальний строк прийняття спадщини – шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини;

·               якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття (якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він продовжується до трьох місяців.

Листом Вищого Спеціалізованого суду  України з розгляду цивільних і кримінальних справ від  16.05.2013 №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» визначено, що відповідно до статті 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України.

Після закінчення цього строку частка у спадщині не може бути збільшена з тих підстав, що хто-небудь зі спадкоємців відмовляється від спадщини на користь інших спадкоємців. У таких випадках особа, яка прийняла спадщину, має право розпорядитись усім або частиною майна, отриманого в порядку спадкування, шляхом відчуження її іншому спадкоємцеві за договором купівлі-продажу, дарування, міни тощо.

Визначення додаткового строку для подання заяви про відмову від спадщини чинним законодавством України не передбачено.

! Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України №164 від 28.02.2022 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» (зі змінами) установлено, що перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на чотири місяці.

Відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною, адже чинним законодавством не допускається прийняття спадщини з будь-якими  умовами чи із застереженнями.

Причому спадкоємець за заповітом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця за заповітом. Якщо заповідач підпризначив спадкоємця, особа, на ім’я якої складено заповіт, може відмовитись від прийняття спадщини лише на користь особи, яка є підпризначеним спадкоємцем.

Спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги, у тому числі внуків, правнуків, племінників та інших.

Відмова від прийняття спадщини може мати місце щодо всього спадкового майна. Спадкоємець не вправі прийняти одну частину спадщини, а від іншої частини відмовитись. Спадкоємець, який прийняв частину спадщини, вважається таким, що прийняв усю спадщину.

Законодавством передбачено особливості відмови від прийняття спадщини для деяких категорій осіб:

·               фізична особа, цивільна дієздатність якої обмежена, може відмовитися від прийняття спадщини за згодою піклувальника і органу опіки та піклування;

·               неповнолітня особа віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти роківможе відмовитися від прийняття спадщини за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника і органу опіки та піклування;

·               батьки (усиновлювачі), опікун можуть відмовитися від прийняття спадщини, належної малолітній, недієздатній особі, лише з дозволу органу опіки та піклування.

Заява про відмову від прийняття спадщини.

Спадкоємець, який хоче відмовитися від прийняття спадщини, має подати заяву про відмову від прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах – уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

 В Україні діє Реєстр нотаріусів, які працюють під час війни, де можна перевірити, чи працює наразі той чи інший нотаріус, тим самим заощадивши собі час на його пошук.

Враховуючи положення пункту 3 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 (зі змінами), заява про відмову від прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто нотаріусу у письмовій формі.

! Заява про відмову від прийняття спадщини, складена від імені спадкоємця його представником, що діє на підставі довіреності, не приймається.

Якщо спадкоємець особисто прибув до нотаріуса, нотаріальне засвідчення справжності його підпису на таких заявах не вимагається. У цьому випадку нотаріус встановлює особу заявника, про що на заяві робиться відповідна службова відмітка, яка скріплюється підписом нотаріуса.

Якщо заява, на якій справжність підпису спадкоємця не засвідчена, надійшла поштою, вона приймається нотаріусом, заводиться спадкова справа, а спадкоємцю повідомляється про заведення спадкової справи та необхідність надіслати заяву, оформлену належним чином (справжність підпису на таких заявах має бути нотаріально засвідченою), або особисто прибути до нотаріуса.

Приймаючи від спадкоємців заяву про відмову від прийняття спадщини, нотаріус зобов’язаний роз’яснити спадкоємцям їх право на відкликання такої заяви протягом строку, встановленого для прийняття спадщини, а також правові наслідки такої відмови.

Правові наслідки відмови від прийняття спадщини:

·               якщо від прийняття спадщини відмовився один із спадкоємців за заповітом, частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за заповітом і розподіляється між ними порівну, крім випадків, якщо спадкоємець відмовився від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця, а також коли заповідач підпризначив іншого спадкоємця;

·               якщо на спадкоємця за заповітом, який відмовився від прийняття спадщини, було покладено заповідальний відказ, обов’язок за заповідальним відказом переходить до інших спадкоємців за заповітом, які прийняли спадщину, і розподіляється між ними порівну.Відмова спадкоємця за заповітом від прийняття спадщини не позбавляє його права на спадкування за законом;

·               у разі відмови від прийняття спадщини усіма спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування отримують спадкоємці за законом почергово;

·               якщо від прийняття спадщини відмовився один із спадкоємців за законом з тієї черги, яка має право на спадкування, частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за законом тієї ж черги і розподіляється між ними порівну, крім випадків, якщо спадкоємець відмовився від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця, а також коли заповідач підпризначив іншого спадкоємця.

За матеріалами інформаційно-юридичного сайту "Я і Закон"

Режим доступу

Бажаєте першими отримувати найактуальніші новини? 

Натисніть "стати прихильником"

 

 

19 червня в Україні повертається шестимісячний строк для прийняття спадщини

 

                      19 червня 2023 року набудуть чинності зміни щодо повернення шестимісячного строку для того, щоб прийняти або відмовитися від спадщини.

                      Такі зміни передбачені урядовою постановою від 9 травня 2023 року № 469 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо нотаріату, державної реєстрації та функціонування державних електронних інформаційних ресурсів в умовах воєнного стану».

                      Так, документом виключено пункт 3 Постанови № 164, яким було встановлено, що перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на чотири місяці, та свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини.

                      Детальніше про зміни щодо нотаріату та держреєстрації в умовах воєнного стану читайте ТУТ Режим доступу

За матеріалами інформаційного порталу "Liga zakon" 

Режим доступу

Чи можна продати житло, успадковане неповнолітнім, без дозволу органів опіки та піклування

                Згідно з положеннями частини 3 статті 17 Закону України «Про охорону дитинства», батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування, наданого відповідно до Закону, укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати поділ, обмін, відчуження житла, зобов’язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов’язання.

                     Про це нагадали у Координаційному центрі з надання правової допомоги.

                    Згідно з частиною 3 статті 18 Закону, органи опіки та піклування зобов’язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.

                     Відповідно до частини 4 статті 177 Сімейного кодексу України дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини надається органом опіки та піклування після перевірки, що проводиться протягом одного місяця. Лише в разі гарантування збереження права дитини на житло відповідно до Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 866, дозвіл оформляється рішенням, витяг з якого видається заявникам службою у справах дітей.

                     Вичерпний перелік підстав для відмови органом опіки і піклування у наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини з одночасним зверненням до нотаріуса щодо накладення заборони відчуження такого майна наведено в частині 5 статті 177 Сімейного кодексу України, а саме:

1) мати та/або батько дитини, які (яка, який) звернулися за дозволом, позбавлені судом батьківських прав;

2) судом, органом опіки та піклування або прокурором постановлено (прийнято) рішення про відібрання дитини від батьків (або того з них, який звернувся за дозволом) без позбавлення їх батьківських прав;

3) до суду подано позов про позбавлення батьків дитини (або того з них, який звернувся за дозволом) батьківських прав;

4) особа, яка звернулася за дозволом, повідомила про себе неправдиві відомості, що мають суттєве значення для вирішення питання про надання дозволу чи відмову в його наданні;

5) між батьками дитини немає згоди стосовно вчинення правочину щодо нерухомого майна дитини;

6) між батьками дитини або між одним з них та третіми особами існує судовий спір стосовно нерухомого майна, за дозволом на вчинення правочину щодо якого звернулися батьки дитини (або один з них);

7) вчинення правочину призведе до звуження обсягу існуючих майнових прав дитини та/або порушення охоронюваних законом інтересів дитини.

                     Рішення районної, районної у містах Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об’єднаної територіальної громади про надання дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини або відмову у його наданні може бути оскаржено до суду згідно статті 122 Кодексу про адміністративне судочинство у 6-місячний термін з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За матеріалами всеукраїнського професійного видання "Юридична Газета online"

Режим доступу