Нижче наведено відповіді фахівців на запитання, які найчастіше ставлять громадяни у своїх зверненнях до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
Чи передбачена видача листка непрацездатності у разі лікування застрахованої особи в реабілітаційному відділенні санаторно-курортного закладу; по догляду за дитиною матері, що супроводжує її до реабілітаційного відділення санаторно-курортного закладу?
Частиною десятою статті 35 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18.01.2001 № 2240-III (далі – Закон № 2240) передбачено надання застрахованій особі допомоги по тимчасовій непрацездатності у разі її направлення на лікування в реабілітаційне відділення санаторно-курортного закладу безпосередньо із стаціонару лікувального закладу.
Відповідно до пункту 2.14 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 13.11.2001 № 455 (далі – Інструкція № 455), при направленні хворих на доліковування в реабілітаційні відділення санаторно-курортних закладів безпосередньо із стаціонарів, згідно з висновком ЛКК, листок непрацездатності продовжується лікуючим лікарем санаторно-курортного закладу на весь термін, потрібний для закінчення призначеного лікування та реабілітації з урахуванням проїзду, але не більше терміну, передбаченого пунктом 4.1 цієї Інструкції.
Щодо питання видачі листка непрацездатності одному з працюючих батьків, що супроводжує дитину до реабілітаційного відділення санаторно-курортного закладу, то відповідно до абзацу другого пункту 3.12 Інструкції № 455, листок непрацездатності видається одному із працюючих батьків (опікуну або піклувальнику), який виховує дитину-інваліда до 18 років, лікуючим лікарем до початку лікування у медичних центрах реабілітації дітей з органічним ураженням нервової системи (далі – Центр) на весь термін лікування дитини в Центрі з урахуванням часу на проїзд в обох напрямках на підставі довідки-виклику з Центру та за наявності висновку ЛКК про необхідність стороннього догляду під час лікування у Центрі.
В інших випадках видача листка непрацездатності по догляду за дитиною на період її реабілітаційного лікування нормами чинного законодавства не передбачена.
Який порядок видачі листка непрацездатності на період санаторно-курортного лікування, якщо тривалість щорічної відпустки недостатня для лікування?
Відповідно до абзацу першого частини десятої статті 35 та абзацу першого частини першої статті 51 Закону № 2240 допомога по тимчасовій непрацездатності в разі здійснення санаторно-курортного лікування надається застрахованій особі, якщо тривалість щорічної (основної та додаткової) відпустки недостатня для лікування та проїзду до санаторно-курортного закладу і назад, підставою для призначення допомоги є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності.
Пунктами 7.1, 7.2 Інструкції № 455 визначено, що листок непрацездатності на період санаторно-курортного лікування, необхідність якого встановлена лікарсько-консультативною комісією лікувально-профілактичного закладу за місцем спостереження, видається при наявності путівки, довідки з місця роботи про тривалість щорічної (основної та додаткової) відпустки, картки санаторно-курортного відбору на термін лікування та проїзду до санаторно-курортного закладу і назад, але з урахуванням тривалості щорічної (основної та додаткової) відпустки, тобто на кількість днів, недостатню для закінчення лікування.
В яких випадках листок непрацездатності видається з дозволу головного лікаря закладу охорони здоров’я?
Відповідно до пункту 1.9 Інструкції № 455 листок непрацездатності в амбулаторно-поліклінічних закладах видається лікуючим лікарем переважно за місцем проживання чи роботи.
З дозволу головного лікаря ЛН видається у випадках, передбачених пунктами 1.9; 1.10; 1.11 Інструкції № 455, а саме: у разі вибору особою лікуючого лікаря і лікувально-профілактичного закладу не за місцем проживання чи роботи; особам, у яких тимчасова непрацездатність настала поза постійним місцем проживання і роботи (під час відрядження, санаторно-курортного лікування, відпустки тощо) за місцем їх тимчасового перебування; при стаціонарному лікуванні поза постійним місцем проживання у тому числі й з інших адміністративних районів міста.
В якому розумінні в Законі № 2240 вживається поняття «страховий стаж» та як його правильно визначити?
Відповідно до частини першої та другої статті 7 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18.01.2001 № 2240 (далі – Закон) страховий стаж – це період (строк), протягом якого особа підлягала загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, та за який щомісяця сплачено нею та роботодавцем або нею страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок, крім випадків, передбачених абзацом другим цієї частини.
Період отримання виплат за окремими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування, крім пенсій усіх видів (за винятком пенсії по інвалідності), включається до страхового стажу як період, за який сплачено страхові внески виходячи з розміру мінімального страхового внеску.
Страховий стаж обчислюється за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, а до впровадження такої системи – у порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.
Враховуючи, що до 01 січня 2011 року персоніфікований облік застрахованих осіб за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, не здійснювався, тому визначення страхового стажу застрахованої особи за період з 28.02.2001 по 31.12.2010 необхідно здійснювати за даними зазначеними у трудовій книжці, а у разі її відсутності на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, а також архівними установами.
В свою чергу, до введення в дію Закону у страховий стаж зараховується загальний трудовий стаж особи обчислений відповідно до Правил обчислення загального трудового стажу для призначення працівникам допомоги по тимчасовій непрацездатності, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 19.10.1998 № 1658.
Як правильно розрахувати допомогу по тимчасовій непрацездатності працівнику, з яким страховий випадок стався у перший робочий день?
Пунктом 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 № 1266 (далі – Порядок) визначено, якщо у розрахунковому періоді перед настанням страхового випадку застрахована особа не мала заробітку з поважних причин, що зазначені у пункті 4 цього Порядку, або якщо страховий випадок настав у перший день роботи, середня заробітна плата для розрахунку страхових виплат та оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця визначається виходячи з місячної тарифної ставки (посадового окладу), встановленої працівникові на момент настання страхового випадку.
В свою чергу згідно із абзацом восьмим пункту 14 Порядку, у разі коли середня заробітна плата обчислюється відповідно до пункту 10 Порядку, середньоденна заробітна плата за один календарний день визначається шляхом ділення тарифної ставки або її частини на середньомісячну кількість календарних днів (30,44), а за один робочий день (годину) – на середньомісячну кількість робочих днів (годин), установлену на підприємстві (у структурному підрозділі або за індивідуальним графіком роботи).
Отже, для розрахунку середньоденної заробітної плати при визначенні розміру допомоги по тимчасовій непрацездатності у випадках визначених пунктом 10 Порядку, необхідно місячну тарифну ставку (посадовий оклад) розділити на середньомісячну кількість робочих днів (годин), установлену на підприємстві. У цьому випадку середньомісячну кількість робочих днів (годин) визначають шляхом ділення балансу робочого часу підприємства за календарний рік, в якому настав страховий випадок, на дванадцять місяців.
Питання щодо видачі довідки форми №070/о за путівками дитини і дорослого.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» № 2240 (далі – Закон) застраховані особи та члени їх сімей мають право на соціальні послуги за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, яке виникає з настанням страхового випадку.
Статтею 47 Закону закріплено право застрахованої особи та членів її сім’ї на отримання санаторно-курортного лікування в порядку і на умовах, визначених правлінням Фонду. При цьому чітко визначено, що надання послуг застрахованим особам, пов’язаних із санаторно-курортним лікуванням, здійснюється за наявності медичних показань (абзац 2 статті 47 Закону).
Лікувально-профілактичним закладом за наявності медичних показань для санаторно-курортного лікування хворому видається довідка для одержання путівки на санаторно-курортне лікування з визначенням профілю лікування та рекомендацією щодо санаторно-курортного закладу або курорту для лікування конкретного захворювання (форма № 070/о).
Комісія (уповноважений) із соціального страхування може приймати рішення щодо виділення путівки для санаторно-курортного лікування дитини та дорослого за умови наявності медичних показань для санаторно-курортного лікування дитини та дорослого (форми № 070/о) та заява застрахованої особи.
Такі вимоги, відповідно до зазначеної статті Закону, передбачені пунктами 4.1 та 4.7 Порядку отримання застрахованими особами і членами їх сімей санаторно-курортного лікування, що сплачується за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженого постановою правління Фонду від 25.02.2009 № 12 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.04.2009 за № 339/16355 (далі – Порядок № 12).
Санаторно-курортні послуги в санаторії надаються за пред’явленням путівки на санаторно-курортне лікування, оплаченої за рахунок коштів Фонду, та санаторно-курортної карти (форма № 072/о – для дорослого, форма № 076/о – для дітей віком 0-17 років включно), що оформляється лікувально-профілактичним закладом за умови виданих ним форм № 070/о.
Путівки для санаторно-курортного лікування дитини та дорослого оплачуються за рахунок коштів Фонду з урахуванням лікування дорослого та дитини, а в санаторії оформляються медичні карти стаціонарного хворого на дитину та на дорослого де призначається хворим відповідне лікування.
Слід зауважити, що в калькуляції вартості путівки дорослого і дитини складові частки на дорослого та на дитину, включаючи лікування, є ідентичними. Єдиною відмінністю є те, що вартість складової дитини звільняється від оподаткування відповідно до пункту 197.1.6 статті 197 Податкового Кодексу України.
Отримання застрахованими особами послуг з відпочинку (послуги з проживання та харчування без послуг із санаторно-курортного лікування) в санаторно-курортних закладах за рахунок коштів Фонду Законом не передбачено.
У випадку, якщо медичні показання на санаторно-курортне лікування має тільки дитина, яка є членом сім’ї застрахованої особи, то за рішенням комісії (уповноваженого) із соціального страхування застрахована особа може отримати путівку на санаторно-курортне лікування дитини (пункт 4.8 Порядку). В дитячі санаторії згідно з наказом МОЗ України Про направлення дітей на санаторно-курортне лікування в санаторно-курортні заклади (крім туберкульозного профілю) від 12.01.2009 № 4 на санаторно-курортне лікування відправляються діти віком від 5 до 18 років, виключенням є діти з порушенням функцій опорно-рухового апарату, у тому числі з церебральними паралічами, які направляються на санаторно-курортне лікування у віці з 2 років – за наявності в санаторно-курортних закладах відділень для дітей раннього віку.
Забезпечення путівками для супроводу дітей, які потребують стороннього догляду, на санаторно-курортне лікування здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів Кураїни “Про затвердження Порядку забезпечення санаторно-курортними путівками дітей-інвалідів” від 3.12.2009 № 1345 закладом охорони здоров’я (а не відділенням Фонду) за зареєстрованим місцем проживання дитини-інваліда. Зазначене питання відноситься до компетенції закладів охорони здоров’я і здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.
Питання оздоровлення дітей застрахованих осіб за рахунок коштів Фонду регулюються не Порядком № 12, а Законом України «Про оздоровлення та відпочинок дітей» та Порядком фінансування оздоровлення дітей застрахованих осіб у дитячих закладах оздоровлення за рахунок коштів Фонду, затвердженим постановою правління Фонду від 25.02.2009 № 17, зареєстрованим в Міністерстві юстиції 11.06.2009 за № 502/16518.
Щодо оформлення довідки для одержання путівки на санаторно-курортне лікування (форма № 070/о), то питання її видачі та оформлення відноситься до компетенції установ охорони здоров’я, а не Фонду. Вчасне оформлення зазначених довідок залежить від чіткої та злагодженої роботи закладів охорони здоров’я, які здійснюють їх видачу.
Я застрахована особа – інвалід першої групи, пересуваюся у візку. Чи можу я поділити путівку для санаторно-курортного лікування, придбану за рахунок коштів Фонду, на мене та особу, що буде мене супроводжувати, яка є застрахованою особою?
Пунктом 4.11 Порядку отримання застрахованими особами і членами їх сімей санаторно-курортного лікування, що сплачується за рахунок коштів Фонду, затвердженим постановою правління Фонду від 25.02.2009 № 12 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України від 14.04.2009 за № 339/16355 передбачений перелік осіб, з якими можна поділити путівку і умови поділу. Такими особами є: член сім’ї, що працює (дружина або чоловік, які перебувають у шлюбі), у тому числі на іншому підприємстві (застрахованої особи), її дитина віком від 4 до 18 років та член її сім'ї, який навчається у вищому навчальному закладі з денною формою навчання, а також для двох застрахованих осіб, що працюють на одному підприємстві, за умови попереднього отримання письмового погодження адміністрації санаторно-курортного закладу і терміну лікування кожної особи не менше 12 діб.
Член сім'ї, який працює на іншому підприємстві (навчається у вищому навчальному закладі з денною формою навчання), повинен надати довідку з місця його основної роботи (навчання) про те, що він не користувався цією соціальною послугою протягом календарного року.
У зв’язку із розкладом руху потягів мені потрібно поїхати із санаторію на день раніше або на день пізніше дати вказаної в путівці. Адміністрація санаторію вимагає оплату за ніч перебування в санаторії. Чи законно це?
Перебуваючи у санаторно-курортному закладі, застрахована особа перш за все керується правилами внутрішнього розпорядку, що регламентують основні права та обов'язки, норми поведінки i взаємовідносин між керівництвом оздоровниці та пацієнтами. Правила встановлюються директором та є обов'язковими для всіх. Основні правила внутрішнього розпорядку повинні бути записані у санаторно-курортних книжках та у куточку споживача для застрахованих осіб та членів їх сімей.
У термін дії санаторно-курортної путівки входять день прибуття та день від’їзду хворого. Адже до вартості санаторно-курортної путівки, що сплачується за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності включені послуги із харчування, проживання та лікування, що надаються лише протягом терміну дії путівки. Послуги короткотермінового проживання у курортних закладах оздоровчого характеру, що не входять у термін дії путівки оформляються заявою на ім’я директора та оплачуються застрахованою особою самостійно в касу санаторно-курортного закладу із видачею касового чеку.
Я отримала путівку до однієї з оздоровниць Криму за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але отримати належне лікування так і не змогла у зв’язку із подіями, що відбувалися в період окупації кримського півострову. Як мені повернути кошти, сплачені за путівку?
Виконавчою дирекцією Фонду розроблено Тимчасовий порядок повернення коштів, що перераховані на рахунок робочого органу Фонду як часткова оплата вартості путівки, який було затверджено постановою правління Фонду від 30.05.2014 № 19 та зареєстровано у Міністерстві юстиції України від 24.06.2014 року за № 688/25465. Зазначена постанова набрала чинності з дня офіційного опублікування (15.07.2014 року) та діє до 31.12.2014 року.
Дія цього Тимчасового порядку поширюється на випадки, що стосуються неможливості отримання або отримання не в повному обсязі застрахованими особами (добровільно застрахованими особами) і членами їх сімей (далі - застрахована особа) послуг із санаторно-курортного лікування у період з 01 березня 2014 року в санаторно-курортних закладах, розташованих на території Автономної Республіки Крим, з причини відмови надання зазначених послуг санаторно-курортними закладами.
Повернення коштів часткової оплати вартості путівки, яка повністю або частково не була використана застрахованою особою, здійснюється районною, міжрайонною, міською виконавчою дирекцією відділення Фонду повністю або у пропорційних розмірах за фактично ненадані послуги із санаторно-курортного лікування в санаторно-курортному закладі.
Повернення часткової оплати вартості путівки проводиться на підставі таких документів, наданих страхувальником:
- заяви застрахованої особи із зазначенням причин щодо неможливості використання путівки (повністю або частково) протягом терміну її дії в санаторно-курортному закладі;
- звернення страхувальника за підписом керівника, головного бухгалтера та голови (уповноваженого) комісії із соціального страхування підприємства, установи, організації із загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням (далі - комісія (уповноважений) із соціального страхування);
- копії заповненого зворотного талона до путівки або довідки про факт перебування в санаторно-курортному закладі із зазначенням прізвища, імені, по батькові застрахованої особи і члена її сім'ї, фактичного строку перебування, що завірені підписом керівника та скріплені печаткою санаторно-курортного закладу (надається у разі отримання санаторно-курортного лікування);
- копії квитанції до прибуткового касового ордеру про сплату застрахованою особою часткової вартості путівки на рахунок робочого органу Фонду або платіжного доручення про перерахування часткової вартості путівки на рахунок робочого органу Фонду.
Районна, міжрайонна, міська виконавча дирекція відділення Фонду надсилає звернення до виконавчої дирекції відділення Фонду, яка у свою чергу звертається до Виконавчої дирекції Фонду про повернення коштів, що перераховані як часткова оплата вартості путівки.
У разі неможливості використання застрахованою особою путівки протягом усього строку надання послуг із санаторно-курортного лікування страхувальник повертає її районній, міжрайонній, міській виконавчій дирекції відділення Фонду.
У такому випадку комісія (уповноважений) із соціального страхування може приймати рішення про виділення застрахованій особі протягом календарного року путівки до іншого санаторно-курортного закладу в порядку та на умовах, визначених Порядком N 12.
Де розміщено постанову правління Фонду від 22.12.2010 р. № 26 «Про затвердження Порядку фінансування страхувальників для надання застрахованим особам матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності», зареєстровану в Міністерстві юстиції України 25 січня 2011 року за № 111/18849?
Постанову правління розміщено на веб-сайті Фонду у розділі /Головна-головний портал-Нормативно-правова база-Постанова правління Фонду/ та в системі інформаційно-правового забезпечення «ЛІГА:ЗАКОН», а також опубліковано 04.02.2011 в «Офіційному віснику України» № 6.
Яким нормативним актом Фонду передбачено відкриття страхувальниками окремих рахунків для виплати матеріального забезпечення застрахованим особам?
Відкриття окремого рахунку передбачено статтею 21 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18.01.2001 р. № 2240.
Чи потрібно відкривати окремі рахунки фізичним особам – суб’єктам підприємницької діяльності для отримання коштів від Фонду?
Окремі рахунки мають відкриватися тільки страхувальниками-роботодавцями.
Яка сума вказується у заяві-розрахунку, з урахуванням обов’язкових платежів чи без?
У заяві-розрахунку необхідно зазначати повну нараховану суму допомоги з урахуванням обов’язкових утримань (податок з доходів фізичних осіб, єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, які утримуються з суми допомоги по тимчасовій втраті працездатності, аліменти), яка в подальшому має бути відображена у звітності по коштах Фонду.
З органами якого фонду (Пенсійного фонду чи Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності) укладається договір про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування та яким документом це передбачено?
Договір про добровільну участь у загальнообов’язковому державному соціальному страхуванні укладається з органами доходів і зборів. Це передбачено статтею 10 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464 та Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 № 455.
За які кошти здійснюється сплата єдиного внеску, нарахованого на суму допомоги по тимчасовій непрацездатності (33,2%)?
Сплата єдиного внеску (33,2%) здійснюється за рахунок коштів роботодавця.
Надати письмове роз’яснення чи розповсюджується дія ст. 31 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 31.07.2014 року № 1622-VII (в якій зазначено, що перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців контролюючими органами (крім Державної фіскальної служби України) здійснюються протягом серпня - грудня 2014 року виключно з дозволу Кабінету Міністрів України або за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки) на Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності?
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18.01.2001 року № 2240-III загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв'язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї), вагітності та пологів, часткову компенсацію витрат, пов'язаних із смертю застрахованої особи або членів її сім'ї, а також надання соціальних послуг за рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що формується шляхом сплати страхових внесків роботодавцем, громадянами, а також за рахунок інших джерел, передбачених цим Законом.
Джерелами формування коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, є:
1) страхові внески страхувальників-роботодавців і застрахованих осіб, що сплачуються на умовах і в порядку, передбачених законом;
2) суми не прийнятих до зарахування витрат страхувальника за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, пені, штрафів та інших фінансових санкцій, застосованих до страхувальників та посадових осіб відповідно до цього Закону та інших актів законодавства;
3) благодійні внески підприємств, установ, організацій та фізичних осіб;
4) асигнування із Державного бюджету України;
5) прибуток, одержаний від тимчасово вільних коштів Фонду, в тому числі резерву страхових коштів Фонду, на депозитному рахунку;
6) часткова сплата за путівки на санаторно-курортне лікування;
7) інші надходження відповідно до законодавства.
Кошти загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, не включаються до Державного бюджету України, не підлягають вилученню та використовуються тільки за цільовим призначенням. У разі їх невикористання в поточному році вони переходять на наступний фінансовий рік.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 31.07.2014 року № 1622-VII установлено, що перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців контролюючими органами (крім Державної фіскальної служби України) здійснюються протягом серпня - грудня 2014 року виключно з дозволу Кабінету Міністрів України або за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки. Бюджетним кодексом України від 08.07.2010 року № 2456-VI регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства, а також визначаються правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу.
Відповідно до ст. 2 Бюджетного кодексу України органи, що контролюють справляння надходжень бюджету, - органи державної влади, а також органи місцевого самоврядування, уповноважені здійснювати контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), інших надходжень бюджету.
Отже, зважаючи на те, що законодавство України, що регулює відносини у сфері загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням базується на Конституції України, складається з основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, Кодексу законів про працю України, Закону 2240 та прийнятих відповідно до них інших нормативно-правових актів, при цьому кошти загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, не включаються до Державного бюджету України, вважаємо, що норми ст. 31 Закону 1622 до органів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності не застосовується.
Немає коментарів:
Дописати коментар