Державний прапор – символ країни

    28 січня 1992 року – 30 років тому – Верховна Рада України прийняла постанову "Про Державний прапор України". З метою відзначення цієї важливої події в читальному залі Чернігівської ОУНБ ім. В. Г. Короленка експонується тематична виставка "Державний прапор – символ країни". На ній представлені наукові, науково-популярні, довідкові видання, журнальні та газетні статті. Пропоновані документи розкривають історію появи національного прапора України, його використання в нашій державі в різні історичні періоди, містять легенди про зародження і значення кольорів прапора України, відображають ставлення до державної символіки в наш час тощо.    З утвердженням незалежності Україна відновила свої державні символи: прапор, герб і гімн. Прапор – графічне зображення незалежної країни та її вільних громадян; полотнище правильної геометричної форми, закріплене на жердині або щоглі, яке містить певну комбінацію кольорів і символів та зазвичай використовується для ідентифікації і сигналізування. 28 січня 1992 року Верховна Рада України затвердила державним прапором України національний стяг, що являє собою прямокутне полотнище, яке складається з двох рівних за шириною горизонтально розташованих смуг: верхньої – синього кольору, нижньої – жовтого кольору, із співвідношенням ширини прапора до його довжини 2:3. Згідно з поширеним тлумаченням, синій колір символізує ясне небо, а жовтий – стиглі пшеничні поля. Саме це пояснення сприяло популяризації прапора у Придніпров’ї на початку XX століття. Однак є також інші трактування колірної гами українського прапора.
    Дехто стверджує, що національний прапор України – символ двох головних стихій – води і вогню. З релігійної точки зору жовтий (золотий) колір – віра, а синій – Божа сила. Є ще й сакральна версія тлумачення колірної гами, відповідно до якої жовтий – це сонячне, вогненне, творчо-активне божественне начало (вогонь), а синій – щось консервативне, пасивне, що потребує активізації.
    Однак найбільш поширений усе ж таки перший варіант трактування.
    Історія українського прапора сягає далекого минулого. Відомо, що наш стяг бере свій початок з часів Київської Русі. Але тоді він не мав таких барв, як сьогодні. Уперше поєднання синього і жовтого з’явилося на гербі Львова (жовтий лев на блакитному тлі).
    Перш ніж прийти до звичного синьо-жовтого забарвлення, український прапор змінив кілька кольорів – він був червоним, малиновим та червоно-синім.
    Жовто-блакитний прапор мали й запорозькі козаки, які використовували його в мирний час, на відміну від бойового стяга малинового кольору. Сині та жовті кольори містилися також у гербах українських земель, міст і старшинських родів. З XVIII століття ці барви з’явилися на полкових прапорах Київського, Лубенського, Полтавського, Чернігівського, Ізюмського козацьких полків. Ці ж кольори використовувалися при зображенні багатьох гербів українських гетьманів та козацької старшини (гетьманів Дорошенка, Брюховецького, Розумовського, кошового отамана Калнишевського, полковників Нечаїв, Богунів). Традиція поєднання жовтого та блакитного кольорів поширюється і на герби тогочасних міст України: Києва, Лубен, Миргорода, Прилук, Чернігова, Ніжина та інших.
    Протягом ХХ століття наш прапор пройшов шлях народного визнання та юридичного оформлення. Перше офіційне визнання стяга з поєднанням синього й жовтого кольорів як прапора українського народу відбулося 22 березня 1918 року. Тоді Центральна Рада ухвалила Закон, яким затвердила жовто-блакитний стяг державним прапором Української Народної Республіки. 13 листопада 1918 року Українська Національна Рада у Львові проголосила державним прапором Західноукраїнської Народної Республіки синьо-жовте прямокутне полотнище.
    Між 1945 та 1949 роками в еміграції виникло непорозуміння між прихильниками блакитно-жовтого і жовто-блакитного порядку поєднання кольорів, що закінчилися постановою Української Національної Ради від 27 червня 1949 року, яка зазначила, що до остаточного встановлення державних емблем незалежної влади в Україні національний прапор буде блакитно-жовтим.
    22 липня 1976 року на Олімпійських іграх у Монреалі один канадський студент українського походження розгорнув синьо-жовтий прапор під час змагань із гандболу. Тоді його швиденько забрали з трибун: у цьому побачили небезпеку. А 26 квітня 1989 року, в річницю Чорнобильської трагедії, активіст Юрко Волощак розгорнув синьо-жовтий прапор на площі Ринок у Львові. Це був перший випадок використання національного прапора за весь радянський період.
    Після проголошення Декларації про державний суверенітет України у нас певний час використовувалися два прапори: офіційний прапор УРСР (червоний з лазуровою (блакитною) стрічкою вздовж унизу) і національний (синьо-жовтий).

    У липні 1990 року синьо-жовтий прапор урочисто підняли над Київською міською радою. Над Верховною Радою України синьо-жовтий стяг був піднятий 4 вересня 1991 року. А 28 січня 1992 року Верховна Рада України прийняла Постанову «Про державний прапор України», яким став національний синьо-жовтий стяг. «На вшанування багатовікової історії українського державотворення, державної символіки незалежної України та з метою виховання поваги громадян до державних символів України постановляю установити в Україні День Державного Прапора України, який відзначати щорічно 23 серпня», – йдеться в Указі Президента України від 23.08.2004 № 987/2004. У 2009 році було внесено зміни до цього указу й засновано щорічну офіційну церемонію підняття прапора 23 серпня по всій Україні.
    У дні національних урочистостей посольства, місії, консульства вивішують державні прапори своїх країн. Державний прапор піднімають також при відкритті міжнародних конференцій, врученні міжнародних спортивних призів тощо. У дні національних свят державні прапори вивішують на будинках центральних і місцевих державних закладів, підприємств, громадських організацій, посольств тощо.

Список літератури

    1. Вівчарик М. М. Україна: від етносу до нації / М. М. Вівчарик. – Київ : Вища школа, 2004. – 237, [2] с.
    2. Віхи історії України в документах і матеріалах (1939–1991 рр.) : хрестоматія / [уклад. О. В. Власюк та ін.]. – Рівне ; Острог : Волинські обереги, 2015. – 446 с.
    3. Гречило А. Б. Українська територіальна геральдика / Андрій Гречило ; Ін-т укр. археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України, Укр. геральд. т-во. – Львів : [б. в.], 2010. – 279 с.
    4. Довідник з історії України. А–Я [Текст] / [В. Александрович [та ін.] ; за заг. ред. І. Підкови, Р. Шуста ; Ін-т іст. дослідж. Львів. нац. ун-ту ім. І. Франка. – Київ : Генеза, 2002. – 1135 с.
    5. Енциклопедія історії України : [у 10 т.]  Т. 8 : Па – Прик / [авт. кол.: В. С. Александрович та ін.]. – 2011. – 508, [10] с.
    6. Ілюстрована енциклопедія історії України : в 3 т. Т. 1. Від найдавнішого часу до кінця 18 ст. / [авт. тексту О. Кучерук ; ілюстр. та худож. оформ. Л. та С. Голембовських і С. Білостоцького ; наук. ред. Л. Федорова].  – Київ : Спалах, 2004. – 215 с.
    7. Конституція та державні символи України : зб. норм. Док. – Київ : КМ-БУКС, 2018. – 107 с.
    8. Сергійчук В. І. Доля української національної символіки / В. І. Сергійчук . – Київ : Знання, 1990. – 46, [2] с.
    9. Сокол А. В. Моя країна – Україна / Алла Сокол, Олена Конечна. – Донецьк : Глорія Трейд, 2010. – 62, [3] с.
    10. Україна: герби та прапори / [авт. проекту та упоряд. : В. Г. Кисляк, О. А. Нескоромний]. – Київ : Парламентське видавництво, 2020. – 495 с.
    11. Шаповал Ю. І. Держава : ілюстр. енцикл. України / Юрій Шаповал. – Київ : Балтія-Друк, 2008. – 159 с.

Періодичні видання

    1. Гай-Нижник П. Синьо-жовтий – прапор української державності / Павло Гай-Нижник // Культура і життя. – 2019. – № 9/13 (берез.). – С. 12–14.
    2. Головецька О. Ідентифікатори української самобутності / Ольга Головецька // Жінка. – 2018. – № 7/8. – С. 12–13.
    3. Державні символи та атрибути України : методичні рекомендації до 100-річчя затвердження // Історія України (Шкільний світ). – 2018. – № 20. – С. 5–11.
    4. Дорош Є. Спростовуємо міфи про український прапор / Євген Дорош // Пенсійний кур'єр. – 2019. – 23 серп. (№ 34). – С. 10.

     5. Символи та атрибути Української державності // Голос України. – 2019. – № 38. – С. 8–9.
    
Інформацію про всі книги, публікації в газетах, журналах з теми подає електронний каталог.
Запрошуємо до бібліотеки!