Щодо практичного застосування вимог законодавства про працю

    Колективним договором та положенням про оплату праці працівників підприємства передбачено надання щорічної основної відпустки тривалістю 28 календарних днів; надбавки за високі досягнення в праці — від 50 до 70% посадового окладу; матеріальної допомоги працівникам; організацію оздоровлення та відпочинку працівників за наявності для цього відповідних коштів на рахунку підприємства.
    Чи може підприємство відповідно до умов колективного договору та цього положення проводити такі виплати в більших розмірах, ніж передбачено галузевими угодами на відповідні роки?
К. Єщенко, Запорізька обл.

    Відповідь. В Україні розмежовано державне і договірне регулювання оплати праці.
   За статтею 8 Закону України «Про оплату праці» (далі — Закон) держава здійснює регулювання оплати праці, зокрема, через установлення розміру мінімальної заробітної плати, умов і розмірів оплати праці працівників бюджетної сфери та керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності.

    Усі інші питання оплати праці належать до колективно-договірного регулювання.
    Згідно зі ст. 14 Закону договірне регулювання оплати праці працівників підприємств здійснюється на основі системи угод, що укладаються на національному (генеральна угода), галузевому (галузева (міжгалузева) угода), територіальному (територіальна угода) та локальному (колективний договір) рівнях відповідно до законів.
   За статтею 15 Закону форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних. компенсаційних і гарантійних виплат установлюються підприємствами в колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством. генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами. Якщо колективний договір на підприємстві не укладений, роботодавець зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а за його відсутності — з іншим уповноваженим на представництво органом.
   Тобто госпрозрахункові підприємства визначають умови й розмір оплати праці самостійно в колективному договорі із дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством.
    Основні правові засади розробки, укладання й виконання колективного договору з метою сприяння регулюванню трудових відносин та соціально-економічних інтересів працівників і власників визначаються Законом України «Про колективні договори і угоди», за ст. 1 якого колективний договір укладається на основі чинного законодавства, ухвалених сторонами зобов'язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин й узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.
    Зміст колективного договору визначається сторонами в межах їхньої компетенції, зокрема щодо нормування й оплати праці, встановлення форми, системи, розмірів заробітної плати (окладів, тарифних ставок) та інших видів трудових виплат — доплат, надбавок, премій тощо (ст. 7 Закону).
   Отже, умови встановлення ,Й розміри оплати праці підприємства визначають безпосередньо в колективному договорі або окремому положенні про оплату праці, котрі можуть бути вищими, ніж передбачено законодавством та угодами.

Джерело: Щодо практичного застосування вимог законодавства про працю // Праця і зарплата. - 2019. - № 5 . -  С. 10.

Газета знаходиться у відділі документів із гуманітарних наук ЧОУНБ ім. В. Г. Короленка за адресою просп. Миру, 41