Закон, що у всіх на слуху: ЗУ"Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану"

 «Закон , що у всіх на слуху»:

ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 р. № 2136-IX

Із змінами, внесеними згідно із Законом № 2352 – IX  від  01. 07. 2022, ГУ, 2022, №147

       Цей Закон визначає особливості проходження державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні  незалежно від форми власності, виду діяльності в Україні, а також осіб, які працюють за трудовим  договором, укладеним з фізичними особами,  у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Закон визначає, що на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина передбачених статтями 43, 44 Конституції України.

Основними законодавчими актами, що регулюють суспільні відносини в цій сфері, є Кодекс законів про працю України, закони України «Про оплату праці», «Про відпустки» та інші. Але варто пам'ятати, що в період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю в частині відносин, врегульованих Законом України.

 Головні особливості трудових відносин в умовах воєнного стану:

Строкові трудові договори – стаття 2

Роботодавець може укладати з новими працівниками строкові трудові договори у період дії воєнного стану або на період заміщення тимчасово відсутнього працівника для усунення кадрового дефіциту та браку робочої сили.

Переведення працівника на іншу роботу – стаття 3

Роботодавець має право перевести працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди (крім переведення на роботу в іншу місцевість, на території якої тривають активні бойові дії), якщо така робота не протипоказана працівникові за станом здоров’я, лише для відвернення або ліквідації наслідків бойових дій, а також інших обставин, що становлять або можуть становити загрозу життю чи нормальним життєвим умовам людей, з оплатою праці за виконану роботу не нижче середньої заробітної плати за попередньою роботою.

Розірвання трудового договору з ініціативи працівника – стаття 4

Працівник може розірвати трудовий договір за власною ініціативою у строк, зазначений у його заяві, у зв’язку з веденням бойових дій у районах, в яких розташоване підприємство, установа, організація, та існування загрози для життя і здоров’я, крім випадків примусового залучення до суспільно корисних робіт в умовах воєнного стану, залучення до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури.

Розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця – стаття 5

Допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця у період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці (крім відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку).

Тривалість роботи та часу відпочинку – стаття 6

Нормальна тривалість робочого часу працівників у період воєнного стану не може перевищувати 60 годин на тиждень. Для працівників, яким відповідно до законодавства встановлюється скорочена тривалість робочого часу, тривалість робочого часу не може перевищувати 50 годин на тиждень. П’ятиденний або шестиденний робочий тиждень встановлюється роботодавцем за рішенням військового командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення). Час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) визначається роботодавцем.

Робота в нічний час – стаття 8

У період дії воєнного стану не залучаються до роботи в нічний час без їх згоди: вагітні жінки та жінки, які мають дитину до одного року, особи з інвалідністю, яким за медичними рекомендаціями протипоказана така робота.

Особливості залучення до роботи жінок та працівників, які мають дітей – стаття 9

У період дії воєнного стану дозволяється застосування праці жінок (крім вагітних жінок і жінок, які мають дитину до одного року) за їхньою згодою на важких роботах і на роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах. Працівники, які мають дітей (крім вагітних жінок, жінок, які мають дитину до одного року, осіб з інвалідністю, яким за медичними рекомендаціями протипоказана така робота), у період дії воєнного стану можуть залучатися за їхньою згодою до нічних і надурочних робіт, робіт у вихідні, святкові та неробочі дні, направлятися у відрядження.

Оплата праці – стаття 10

Заробітна плата виплачується працівнику на умовах, визначених трудовим договором. Роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати. Роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили. Звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов’язку виплати заробітної плати. У разі неможливості своєчасної виплати заробітної плати внаслідок ведення бойових дій строк виплати заробітної плати може бути відтермінований до моменту відновлення діяльності підприємства.

Відпустки – стаття 12

У період  дії воєнного стану щорічна основна оплачувана відпустка надається працівникам тривалістю 24 календарні дні. У період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику в наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури. Протягом періоду дії воєнного стану роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, встановленого частиною першою статті 26 Закону України «Про відпустки».

     З повною версією Закону України “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану” від 15.03.2022 №2136-IX можна ознайомитися на офіційному порталі Верховної Ради https://zakon.rada.gov.ua

Література

1.1. 342(477)

  К 65

         Конституція України : відповідає офіц. тексту : нормативні док. з урахуванням останніх змін в редакції станом на 01.07.2023 р. - Суми : ВВП НОТІС, 2023. - 55 с. - (Законодавство України).

2.   2.  342. 342.7(477)

       З-19

         Закон України "Про правовий режим воєнного стану"; Закон України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" : за  станом на 1 верес. 2023 р. : відповідає офіц. тексту. - Харків : Право, 2023. - 47 с.

3.    3. 67.9(4УКР)3 / 34С(С2)

      З-19

         Закон України про відпустки : за станом на 10 лют. 2001 р. / Верхов. Рада України. - Офіц. вид. - Київ : Парламентське видавництво, 2001. - 23 с. - (Закони України).

4.   4. 67.9(4УКР)3 / 34С(С2)

     З-19

         Закон України про оплату праці : за станом на 28 берез. 2000 р. / Верхов. Рада України. - Київ : Парламентське видавництво, 2000. - 14, [2] с. - (Закони України).

 Бажаєте першими отримувати найактуальніші новини?

 Натисніть "стати прихильником"

«100 років з дня народження Сташиса Володимира Володимировича – українського правника, кандидата юридичних наук, академіка Академії правових наук України»

 Юридична спадщина України

 

                                                              «Він Вчитель – Генератор Ідей,

   втілені в його справах і справах його учнів… 

Наукове життя його справ і ідей продовжується..."

 В. І. Тацій

            Володи́мир  Володи́мирович Ста́шис (10 липня 1925, Суми — 2 листопада 2011, Харків) — український правник, кандидат юридичних наук (1954), професор (1973), академік Академії правових наук України, Герой України (2006). Був першим проректором Харківського юридичного інституту та Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого.  Був першим проректором Харківського юридичного інституту та Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого (1968—2010).

Біографія

Народився 10 липня 1925р. у м. Суми. З липня 1943 року. Воював на Калінінському, Північно- Західному та Прибалтійському фронтах, був комсоргом батальйону 756-го стрілецького полку, 150-ї Ідрицької стрілецької дивізії, яка штурмувала безпосередньо рейстаг. Саме бійці цього полку встановили (за офіційною версією) прапор Перемоги. Був тричі поранений.

У 1946 році вступив до Харківського юридичного інституту, який закінчив 1950 року, після чого вступив до аспірантури.

1954 р. захистив кандидатську дисертацію «Боротьба зі спекуляцією за радянським кримінальним правом». У 1948–1953 роках був в. о. народного судді.

З 1953 по 1955 рр. – асистент, з 1955 по 1956 рр. — старший викладач Харківського юридичного інституту.

У 1956–1964 роках займав посаду завідувача кафедри кримінального права і процесу, а в 1964–1991 рр. — завідувача кафедри кримінального права Харківського юридичного інституту.

З 1964 по 2 листопада 2011 року був першим проректором Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого.

Володимир Сташис був членом редколегій: журналів «Право України», «Вісник АПрНУ», «Прокуратура. Людина. Держава», «Бюлетень Міністерства юстиції України», наукового збірника «Проблеми законності», збірника «Питання боротьби зі злочинністю».

Почесний професор Національної юридичної академії України імені  Ярослава Мудрого, Київського національного університету внутрішніх справ, почесний доктор Національного університету «Києво-Могилянська академія» (з 2001), Міжнародного Соломонового університету, почесний академік Національного університету «Острозька академія», іноземний член Російської академії природничих наук (відділення геополітики і безпеки). Член Спілки юристів України, Міжнародної асоціації методології (Канада), Лондонської дипломатичної академії, Європейської асоціації законодавства (EAL), Європейської асоціації кримінологів.

Державний радник юстиції I класу.

Помер 2 листопада 2011 року у Харкові після тривалої хвороби.

Науковий доробок

Автор (співавтор) понад 200 наукових праць, зокрема співавтор монографій: «Уголовное законодательство Украинской ССР» (1971), «Уголовный кодекс Украинской ССР. Научно-практический комментарий» (1979), «Преступления против личности в УК УССР и судебной практике» (1981, 1987), «Уголовное право УССР. Общая часть» (1984), «Уголовное право Украинской ССР на современном этапе» (1985), «Уголовное право УССР. Часть особенная» (1989), «Особа — під охороною кримінального закону» (1996), «Кримінальне право України. Загальна частина» (1997, 2001, 2004), «Кримінальне право України. Особлива частина» (2003, 2004), «Уголовное право Украины. Общая часть» (1998, 2003), «Уголовное право Украины. Особенная часть» (2003), «Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України» (2003, 2004), «Практика судів України з кримінальних справ (2001–2005)» (2006) та ін.

Вшанування

3 жовтня 2012 року Кабінет Міністрів України присвоїв ім'я академіка Володимира Сташиса Науково-дослідному інституту вивчення проблем злочинності Національної академії правових наук України.

До структури Класичного приватного університету входить Інститут права імені Володимира Сташиса (2010).

Мала планета 7373 названа іменем Сташис (2000).

Нагороди

•     Звання Герой України з врученням ордена Держави (1 листопада 2006) — за визначні особисті заслуги перед Українською державою у розвитку юридичної науки, підготовку висококваліфікованих правників, багаторічну плідну педагогічну і громадську діяльність.

•     Орден князя Ярослава Мудрого IV ст. (20 січня 2006), V ст. (2003).

•     Орден «За заслуги» I ст. (1999), Почесна відзнака Президента України (1994).

•     Орден Богдана Хмельницького III ст.

•     Ордени Олександра Невського, Вітчизняної війни І ст. (двічі), «Знак Пошани» (двічі).

•     34 медалі.

•     Заслужений діяч науки і техніки України (1995).

•     Заслужений працівник вищої школи України (1970).

•     Державна премія України в галузі науки і техніки 2006 року — за підручники: «Кримінальне право України; «Кримінальне право України: Загальна частина; «Кримінальне право України: Особлива частина» ; «Кримінальне право України: Особлива частина».

•     Державна премія України в галузі архітектури 2001 року — за архітектуру комплексу будівель Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого в місті Харкові.

•     Почесна грамота Кабінету Міністрів України (2000).

•     Заслужений працівник МВС.

•     Почесний працівник органів прокуратури.

•     Лауреат премії ім. Д. Мануїльського АНУ (1981), премії імені Ярослава Мудрого (2001, 2002, 2004).

•     Ордени Св. Георгія, Св. Володимира I ст., «Різдва Христового» I ст., Нестора Літописця, 3 ордени укр. козацтва, орден Св. Станіслава.

•     Почесна медаль «За досягнення у ХХ столітті».

•     Всесвітній орден науки-освіти-культури Європейської академії інформації, вищий орден юстиції Всесвітньої асоціації юристів.

•     Почесний громадянин м. Харкова.

Література:

1.

67.99(4УКР)3/34С(С2)

К 82

                Кримінально-виконавче право : навч. посіб. для вищ. навч. закл. / Ін-т права ім. Володимира Сташиса Класич. приват. ун-ту ; [кол. авт.: В. А. Бадира та ін.] ; за ред. Т. А. Денисової. – Вид. 2-ге, змінене і допов. – Київ : Істина, 2010. – 478 с. : іл.

2. 67.99(4УКР)3 / 34С(С2)

К 82

               Кримінальне право України: загальна частина: підруч. для студ. вищ. навч. закл. / М-во освiти i науки України ; М. І. Бажанов, Ю. В. Баулін, В. І. Борисов та ін., за ред. М. І. Бажанова, В. В. Сташиса, В. Я. Тація. – 2-ге вид., переробл. та доповн. – К. : Юрінком Інтер, 2005. – 480 с.

3. 67.99(4УКР)3 / 34С(С2)

   М 69

                 Михалко І. С. Забезпечення принципу раціонального застосування примусових заходів і стимулювання правослухняної поведінки засуджених  : монографія / І. С. Михалко ; Нац. акад. прав. наук України, НДІ вивч. проблем злочинності ім. акад. В. В. Сташиса. – Харків : Право, 2013. – 199 с.

4. 67.99(4УКР)3 / 34С(С2)

    К 82

               Кримінальне право: традиції та новації : зб. анот. доп. ІІІ Міжнар. круглого столу, присвяч. вшануванню пам'яті видат. вченого, Героя України, акад. В. В. Сташиса, 7-8 верес. 2017 р. / Акад. держ. пенітенціар. служби [та ін.]. – Чернігів : Десна Поліграф, 2017. – 171 с.

5. 94(477)

   Д 45

               Диктатори XX-XXI століть: тоталітарні режими та наслідки для суспільства [Текст] : за матеріалами Міжнар. наук. конф. (Київ, 22 листоп. 2022 р.) : до 90-х роковин пам'яті жертв Голодомору-геноциду українців, вчиненого комуніст. тоталітар. режимом / НАПрНУ [та ін.] ; [редкол.: Н. С. Кузнєцова та ін.]. – Київ ; Харків : Право, 2023. – 487 с.

6. 67 / 34

   Ю 70

               Юридична енциклопедія : в 6 т. Т. 5. П - С / НАН України, Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького ; [редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова) та ін.]. – Київ : Українська енциклопедія імені М. П. Бажана, 2003. – 733 с. : іл.

Періодичні видання:

7.  Видатний вчений-правознавець, талановитий педагог і організатор вищої юридичної освіти - Володимир Володимирович Сташис // Право України. – 2010. – № 7. – С. 225-227.

8.  Світлій пам'яті академіка Володимира Володимировича Сташиса // Право України. – 2011. – № 11/12. – С. 433-442.

9.  Сташис В. Актуальні питання системи покарань за Кримінальним кодексом України 2001 року / В. Сташис // Право України. – 2010. – № 9. – С. 16-24. – Бібліогр. у кінці ст.

10. Сташис В. Роль та значення покарання у системі запобігання злочинності / В. Сташис // Право України. – 2011. – №9. – С. 167-173.

11. Тацій В. Кримінальний кодекс України - правова основа боротьби зі злочинністю в Україні / В. Тацій, В. Сташис // Право України. – 2012. – № 1/2. – С. 243-257.

Бажаєте першими отримувати найактуальніші новини? 

 Натисніть "стати прихильником"