Щодо роботи за сумісництвом

    Яка робота є основною, а яка — сумісництвом?
В. Заяць, Сумська обл.

   Відповідь. За частиною 2 ст. 21 КЗпП працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці, укладаючи трудовий договір на одному або одночасно на кількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо іншого не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін. Ця норма закону дає змогу працівникам, крім основного трудового договору, укладати трудові договори про роботу за сумісництвом.

    Порядок роботи сумісників та оплата їхньої праці регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.93 р. № 245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» (зі змінами) та Положенням про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій, затвердженим наказом Мінпраці, Мін'юсту і Мінфіну України від 28.06.93 р. № 43 (далі — Положення).

    Цими нормативно-правовими актами передбачено, що про роботу за сумісництвом із працівником укладається трудовий договір. Стороною трудового договору про роботу за сумісництвом на стороні власника (підприємства, установи, організації) може бути як інший власник (підприємство, установа, організація), так і той самий власник (підприємство, установа, організація), з яким працівник уклав трудовий договір про основну роботу.

    Сумісництво визначається як виконання працівником, крім основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому чи на іншому підприємстві, в установі. організації чи в громадянина (підприємця, приватної особи) за наймом.

    Відповідно до п. 11 додатка до Положення не вважається роботою за сумісництвом інша робота, яка виконується. якщо на основній роботі працівник працює неповний робочий день і відповідно до цього одержує неповний оклад (ставку) і якщо оплата його праці за основною та іншою роботою не перевищує повного посадового окладу (ставки) за основним місцем роботи.

    Згідно з п. 14 Загальних положень Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників розділу 1 «Професії керівників, фахівців та технічних службовців» Випуску 1 «Професії працівників, що є загальними для всіх видів економічної діяльності», затвердженого наказом Мінпраці України від 29.12.2004 р. № 336, у разі виконання працівником робіт, що належать до різних посад, трудовий договір укладається за згодою сторін за посадою, яку визначено основною. Основною вважається посада з найбільшим обсягом виконуваних робіт порівняно з іншими посадами.

    У разі виконання робіт з однаковим обсягом основна посада встановлюється за згодою сторін.

    Відповідно до п. 12ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування» основне місце роботи — це місце роботи, де працівник працює на підставі укладеного трудового договору, де знаходиться (оформлена) його трудова книжка, до якої вноситься відповідний запис про роботу.

Джерело: Щодо роботи за сумісництвом // Праця та зарплата. - 2020. - № 4. - С. 13.

Газета знаходиться у відділі документів із гуманітарних наук ЧОУНБ ім. В. Г. Короленка за адресою просп. Миру, 41