Україна на тернистому шляху до Незалежності

     24 серпня 1991 року сталася важлива подія  - на позачерговій сесії Верховної ради України прийнято Постанову та Акт проголошення незалежності України.
    Вперше в XX столітті незалежність України була проголошена 22 січня 1918 року текстом IV Універсалу. Ця держава проіснувала 3 роки.
    19 жовтня 1918 оголошена "Проклямація Української Національної Ради» про створення Української держави в українських етнічних землях Австро-Угорщини. 13 листопада 1918 УНРада затвердила Конституційні основи новоствореної держави — "Тимчасовий основний закон про державну самостійність українських земель бувшої австро-угорської монархії", нова держава отримала назву "Західноукраїнська Народна Республіка".

    У 1939 році українці на Закарпатті першими у міжвоєнній Європі зі зброєю в руках стали на захист своєї свободи проти військ союзника німецьких нацистів — авторитарної Угорщини, і 15 березня проголосили незалежність Карпатської України. Тоді, захищаючи своє право на самовизначення, загинуло близько 5 тисяч українців.
    З0 червня 1941 року у Львові Організація українських націоналістів проголосила Акт відновлення Української держави. У відповідь на цю політичну подію нацисти розпочали масові арешти українських патріотів. Протягом наступних понад 10-ти років десятки тисяч воїнів Української повстанської армії виборювали незалежність у визвольній боротьбі, спочатку у протистоянні з нацистським, а згодом — з комуністичним тоталітарним режимом.
    Вперше День Незалежності України був відзначений 16 липня 1991 року в пам’ять про те, що рік тому  16 липня 1990 року Верховна Рада УРСР прийняла "Декларацію про державний суверенітет України”. У той же день було прийнято постанову "Про День проголошення незалежності України". У ній зазначено:
    “Зважаючи на  волю  українського  народу   та   його   одвічне прагнення   до  незалежності,
підтверджуючи історичну вагомість прийняття Декларації про державний суверенітет України 16 липня 1991 року, Верховна Рада України   постановляє:
Вважати 16 липня Днем проголошення незалежності  України і щорічно відзначати  його  як  державне  загальнонародне  свято України.”
    Пізніше, 18 червня 1991 року, в Кодексі законів про працю Української РСР з'явився запис: "16 липня - День незалежності України".

    24 серпня 1991 р. Верховна Рада України прийняла історичний документ виняткового значення для долі українського народу — Акт проголошення незалежності України. У ньому зазначалося:

   “Виходячи із смертельної небезпеки, яка нависла була над Україною в зв'язку з державним переворотом в СРСР 19 серпня 1991 року, продовжуючи тисячолітню традицію державотворення в Україні, виходячи з права на самовизначення, передбаченого Статутом OOH та іншими міжнародно-правовими документами, здійснюючи Декларацію про Державний суверенітет України, Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки урочисто проголошує незалежність України та створення самостійної Української держави — України.
Територія України є неподільною і недоторканою.
Віднині на території України мають чинність винятково Конституція і закони України.
Цей акт набирає чинності з моменту його схвалення. “
    За Акт проголосувала абсолютна більшість депутатів Верховної Ради. УРСР перестала існувати. На геополітичній карті світу постала нова самостійна держава — Україна.

    1 грудня 1991 року відбувся. Всеукраїнський референдум. На референдум було винесено одне питання: "Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?". Текст Акту, ухвалений Верховною Радою 24 серпня 1991 року, було наведено у виборчому бюлетені. Громадяни України висловились на підтримку незалежності. У референдумі взяли участь 31 891 742 особи — 84,18 % населення України. З них 28 804 071 особа (90,32 %) проголосувала «За». Перші Вибори Президента України відбулись  в той же день.

Використовувалася система абсолютної більшості. У разі відсутності кандидата, що набрав абсолютну більшість від числа тих, що взяли участь у виборах, передбачався 2-й тур, у якому б змагалися двоє, що набрали найбільше голосів. Але 2-й тур не знадобився. Леонід Кравчук посів 1-ше місце у всіх регіонах, за винятком трьох областей Галичини, де переміг В'ячеслав Чорновіл.
    20 лютого 1992 року Верховна Рада України прийняла постанову "Про День незалежності України", в якій зазначалося:
“Зважаючи на  волю  українського  народу   та   його   одвічне
прагнення   до  незалежності,
     підтверджуючи    історичну    вагомість    прийняття     Акта
проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року ( 1427-12 ),
     Верховна Рада України   п о с т а н о в л я є:
     1. Вважати день 24 серпня Днем незалежності України і щорічно
відзначати його як державне загальнонародне свято України.
     2. Постанову  Верховної  Ради  Української  РСР  "Про   День
проголошення незалежності України"  від  16  липня  1990
року вважати такою, що втратила чинність.”
    Тому від 1992 року День Незалежності України щороку відзначається 24 серпня.
   
    Цікаві факти першого Дня незалежності України:

-    Одразу по завершенню позачергового засідання ВР УРСР, 24 серпня 1991 року, опозиціонери виконали гімн Українських Січових Стрільців прямо біля трибуни. Пісню підхопили навіть мітингуючі.
-    Проголошення незалежності на той момент не викликало сумнівів і серед комуністів. Саме Олександр Мороз запропонував зробити до неї перші кроки способом введення власної валюти і реформації армії, пояснивши це тим, що маючи реальні ознаки державності, не треба буде звертатися за кордон.
-    У зв'язку зі спробою державного перевороту на території СРСР, яка увійшла в історію, як путч ДКНП, Верховна Рада України вирішила прийняти Акт проголошення незалежності. Причиною тому стала смертельна небезпека, що нависла над Україною у зв'язку з державним переворотом. За незалежність тоді проголосували майже всі депутати — від націонал-радикалів до комуністів-ортодоксів.