Правовий статус дитини особа має до досягнення нею повноліття. Це визначено частиною першою статті 6 Сімейного кодексу України (далі — СКУ). Крім того, статтею 1 Закону України від 26.04.2001 № 2402 «Про охорону дитинства» (далі—Закон №2402) і статтею 2 Закону України від 28.11.1992 № 2811 «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» (далі—Закон № 2811) встановлено, що дитина — це особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно із законом вона не набуває прав повнолітньої раніше. Досягнувши 18 років (повноліття), особа набуває повної цивільної дієздатності.
Водночас відповідно до статей 34 і 35 Цивільного кодексу України (далі — ЦКУ) в окремих випадках повна цивільна дієздатність виникає в осіб, які не досягли 18 років, а саме:
1) у разі реєстрації шлюбу — з моменту реєстрації;
2) якщо неповнолітня особа записана матір'ю/батьком дитини;
3) якщо фізична особа досягла 16 років і працює за трудовим договором;
4) якщо фізична особа досягла 16 років і зареєструвалася підприємцем — з моменту державної реєстрації як підприємця.
------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
Зверніть увагу!
Набута неповнолітньою особою повна цивільна дієздатність зберігається у випадках:
• припинення шлюбу або визнання його недійсним з причин, не пов'язаних з протиправною поведінкою неповнолітньої особи;
• припинення трудового договору;
• припинення підприємницької діяльності.
------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
Отже, жінка, яка має дитину-інваліда або усиновлену дитину, одинока мати, яка виховує дитину без батька, і батько, який виховує дитину без матері, а також один із прийомних батьків мають право на додаткову відпустку на дітей до досягнення дитиною 18 років, якщо вона не набула права повноліття раніше (випадки виникнення повної цивільної дієздатності, перелічені вище). А ось стосовно опікунів і піклувальників діють особливі правила.
Відповідно до частини другої статті 243 СКУ і статті 58 ЦКУ опіка встановлюється над малолітніми особами, які не досягли 14 років і є сиротами або позбавлені батьківської опіки, і фізичними особами, визнаними недієздатними.
Піклування встановлюється над неповнолітніми особами (у загальному випадку віком від 14 до 18 років), які є сиротами або позбавлені батьківської опіки, і фізичними особами, цивільна дієздатність яких обмежена (частина друга статті 243 СКУ і стаття 59 ЦКУ).
Отже, особа, яка взяла дитину під опіку, має право на додаткову соціальну відпустку на дітей до досягнення дитиною 14 років, а особа, визнана в установленому порядку піклувальником, — після досягнення дитиною 14 років і до виповнення їй 18 років (лист Мінпраці від 14.04.2008 №235/0/15-08/13).
Тепер про додаткову соціальну відпустку матері, яка має дитину-інваліда з дитинства підгрупи А групи І, батькові, який виховує таку дитину без матері, й особі, що взяла під опіку (піклування) такого інваліда. Таку відпустку надають на повнолітню дитину-інваліда з дитинства підгрупи А групи І.
Отже, до повноліття такого інваліда додаткову відпустку на дітей надають на інших підставах. Наприклад, як матері, яка має дитину-інваліда, як батьку, що виховує дитину без матері, тощо. Після досягнення дитиною повноліття вказані особи мають право на додаткову соціальну відпустку як мати (одинокий батько) інваліда з дитинства підгрупи А групи І. При цьому вік такої дитини, що надає право батькам на отримання додаткової соціальної відпустки, законодавством не обмежений.
Інформація про граничний вік дитини, який надає право на отримання додаткової відпустки на дітей кожній категорії осіб, перелічених у статті 19 Закону про відпустки.
Журнал знаходиться у відділі документів із гуманітарних наук ЧОУНБ ім. В. Г. Короленка за адресою просп. Миру, 41
Немає коментарів:
Дописати коментар