Право на додаткову відпустку за особливий характер праці

    Працювала на посаді лікаря лаборанта лабораторії центральної міської лікарні, а нині обіймаю посаду завідувачки цієї лабораторії.
   Чи зберігається за мною право на додаткову відпустку за особливий характер праці?
Т. Денисюк, Одеська обл.

   Відповідь. Згідно з пунктом 1 ст. 8 Закону України «Про відпустки» окремим категоріям працівників, робота яких пов'язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров'я, надається щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці за Списком виробництв, цехів, професій і посад, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.97 р. № 1290 (зі змінами, далі — Список).   Під час визначення права на таку відпустку працівників лабораторій, у тому числі центральної міської лікарні, слід керуватися розділом XI «Лабораторії, науково-дослідні лабораторії, установи та організації, лабораторії вищих навчальних закладів» Списку. При цьому варто зазначити, що відповідне право визначається у строгій відповідності із професіями (посадами), передбаченими відповідними позиціями цього розділу, з урахуванням визначених у них умов праці та характеру виконуваних робіт.
   Зокрема, відповідно до цього розділу Списку право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці тривалістю до семи календарних днів мають у тому числі завідувач лабораторії та його заступник, які виконують роботи з дослідження виділень та крові, що надходять від хворих на інфекційні захворювання (до хвороботворних мікробів та вірусів належать збудники черевного тифу, паратифу А і Б та інших сальмонельозів, дизентерії, грибків, сифілісу, лістерельозу, еризипелоїду, туберкульозу, дифтерії, ботулізму, газової гангрени, правця, псевдотуберкульозу, ящуру, поворотного тифу, гарячки папатачі, паротиту, пухлинородні віруси, а також отруйні продукти тваринного та бактерійного походження — токсини), безпосередньо працюють із живими культурами особливо небезпечних інфекцій — енцефалітів, лепри, менінгіту, вуличного сказу, жовтої гарячки, пситакозу, орнітозу, поліомієліту, натуральної віспи, геморагічної гарячки, вірусного гепатиту, висипного тифу, гарячки та інших рикетсіозів, а також холери, сибірки, сапу, меліоїдозу, чуми, бруцельозу, туляремії, а також із біологічним людським матеріалом і тваринами, зараженими зазначеними вище інфекціями.
   Слід зауважити, що керівники медичного закладу або його структурних підрозділів користуються правом на таку відпустку, якщо вони безпосередньо передбачені певними позиціями Списку.
   Відповідно до Порядку застосування Списку, затвердженого наказом Мінсоцполітики України від 30.01.98 р. за № 57/2497 (далі — Порядок), додаткова відпустка за особливий характер праці надається пропорційно до фактично відпрацьованого часу. У розрахунок часу, що дає право працівнику на таку відпустку, зараховуються дні, коли він фактично був зайнятий на роботах з особливим характером праці не менше половини тривалості робочого дня, встановленого для даної категорії працівників.
   Отже, фактична тривалість такої відпустки залежить від кількості фактично відпрацьованих працівником днів, у які він був зайнятий в умовах, передбачених Списком, не менше половини тривалості робочого дня.
  Облік часу, відпрацьованого в зазначених умовах, здійснюється власником або уповноваженим ним органом (п. 5 Порядку).
  Остаточне рішення щодо надання щорічної додаткової відпустки працівникам приймає роботодавець у кожному конкретному випадку з урахуванням зазначених вище вимог.

Джерело:  Право на додаткову відпустку за особливий характер праці // Праця та зарплата. - 2020. - № 16. - С. 12.

Газета знаходиться у відділі документів із гуманітарних наук ЧОУНБ ім. В. Г. Короленка за адресою просп. Миру, 41