Цей Закон визначає порядок регулювання суспільних відносин у сфері визнання особи біженцем, особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, втрати та позбавлення цього статусу, а також встановлення правового статусу біженців та осіб, які потребують додаткового захисту і яким надано тимчасовий захист в Україні.
Біженець - особа, яка не є громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань. Закон містить такі розділи: «Загальні положення», «Визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрата, позбавлення статусу біженця та додаткового захисту», «Права та обов’язки біженців і осіб, які потребують додаткового захисту», «Тимчасовий захист», «Повноваження органів виконавчої влади, що беруть участь у вирішенні питань, пов’язаних із біженцями та особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту», «Міжнародне співробітництво», «Прикінцеві положення».
Також не менш важливим у Законі розкривається питання захисту особи, яких визнано біженцями або особами, які потребують додаткового захисту, користуються тими самими правами і свободами, а також мають такі самі обов'язки, як і громадяни України, крім випадків, установлених Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 14 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту"). Особи, щодо яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, мають право на тимчасове працевлаштування (частина 1 статті 13 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту").
ЗУ «Про біженців» передбачає 31 статтю, у яких розкривають головні поняття і терміни, що стосуються інформації про статус біженців. Також Стаття 5. визначає порядок звернення особи із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Особа, яка з наміром бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, перетнула державний кордон України в порядку, встановленому законодавством України, повинна протягом п'яти робочих днів звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Варто зазначити, що цей документ містить роз'яснення з приводу статусу біженців, підстави для отримання статусу особи, яка потребує тимчасового захисту. Тобто тимчасовий захист має бути негайним та колективним, як нині в Україні. Це означає, що евакуйовані українці не мають подавати індивідуальні заяви, щоб отримати притулок.
Важливою в Законі є «Стаття 31. Захист дітей - біженців. Держава через уповноважені органи вживає необхідних заходів щодо забезпечення захисту дітей-біженців на території України. Органи міграційної служби сприяють розшуку батьків або інших законних представників дітей-біженців, розлучених із сім'ями, влаштуванню таких дітей у відповідні дитячі заклади або сім'ї. Органи опіки та піклування вживають заходів щодо тимчасового влаштування у відповідні дитячі заклади або сім'ї дітей-біженців, розлучених з сім'ями, встановлення опіки чи піклування над такими дітьми, сприяють дітям-біженцям, розлученим з сім'ями, у реалізації їхніх прав".
Статус отримання тимчасового захисту і статус біженця: забезпечує право на притулок (квартиру, ліжко-місце), працю, освіту, соціальну допомогу, податкові пільги тощо.
Період дії тимчасового захисту та статусу біженця
Тимчасовий захист буде діяти протягом 1 року, але якщо ситуація в Україні покращиться, механізм можуть достроково зупинити. Водночас цей період можуть автоматично подовжити ще на шість місяців, максимум двічі. Також Європейська комісія може запропонувати Раді ЄС збільшити тривалість захисту ще на один рік. Тобто максимальний строк тимчасового захисту – три роки.
тимчасовий захист можна втратити, якщо: війна в Україні завершиться і Рада ЄС прийме рішення про скасування тимчасового захисту українців;
особа вчинила злочин проти миру, людства або неполітичний злочин (в останньому випадку до отримання тимчасового захисту).
Тимчасовий захист не означає отримання статусу біженця, втім, особи, які отримали тимчасовий захист в ЄС, можуть у будь-який час подати заявку на отримання статусу біженця.
Наявність статусу біженця вигідний тим, що дає право легально жити в іноземній країні і не бути депортованим до рідної держави, навіть якщо всі безвізові чи візові терміни перебування за кордоном завершаться.
Особа втрачає статус біженця, якщо вона повертається до своєї країни чи набула нове громадянство.
Дотримання країнами ЄС рішення Ради ЄС
Кожна країна має свої особливості у забезпеченні тимчасового захисту та статусу біженця. Зокрема, Директива про тимчасовий захист діє у всіх країнах-членах ЄС крім Данії. Вона не застосовується у країнах Шенгенської зони, які не є членами ЄС (у Швейцарії, Норвегії, Ліхтенштейні, Ісландії). Нещодавно влада Швейцарії також прийняла рішення про надання статусу «S» українцям, які тікають від війни. Державний секретаріат з міграції Швейцарії повідомляє про відсутність наразі обмежень щодо кількості осіб, які зможуть отримати захист. Охоронний статус «S» надає право на проживання, соціальну підтримку та медичне обслуговування , право на освіту та доступу до роботи, але з певними умовами.
Перелік осіб, які мають право на тимчасовий захист в ЄС
Громадяни України, які вимушено покинули Україну 24 лютого 2022 року або після цієї дати в результаті військового вторгнення російських військ.
Особи без громадянства та громадяни третіх країн, крім України, які користувалися міжнародним захистом або еквівалентним національним захистом в Україні до 24 лютого 2022 року.
Члени сімей перших двох категорій, у тому числі чоловік/дружина та їх неповнолітні неодружені діти або діти їх чоловіка/дружини ), а також їх близькі родичі, які проживали разом з ними у складі сім’ї на момент вторгнення Росії до України, і які повністю або переважно перебували на утриманні осіб з перших двох категорій.
Громадяни третіх країн, які легально проживали в Україні до 24 лютого 2022 року на підставі дійсного дозволу на постійне проживання, виданого відповідно до законодавства України, та які не можуть повернутися в безпечних та довготривалих умовах до своєї країни. Країни - члени можуть вирішити поширити тимчасовий захист на тих осіб, які виїхали з України до 24 лютого 2022 року з огляду на зростання напруженості, або які перебували на території Європейського Союзу (наприклад, через відпустку чи роботу) до цієї дати, і які внаслідок збройного конфлікту не можуть повернутися в Україну. (інформація з сайту МЗС України).
Перелік документів для перетину кордону та отримання тимчасового захисту в країнах ЄС
Країни ЄС максимально спростили перелік документів для перетину кордону.
Наприклад, для в’їзду у Чехію достатньо закордонного чи українського біометричного паспорта, а дітям необхідно мати свідоцтво про народження. Домашніх тварин можна ввозити без документів. Також необов’язково мати сертифікат про щеплення від COVID-19, або здавати ПЛР-тест. Однак, за первинного перетинання кордону ЄС через країну, яка не входить до зони ЄС без внутрішнього прикордонного контролю, документи перевіряються повторно на прикордонному пункті пропуску наступної країни Шенгенської зони.
Усі країни-члени ЄС, що межують з Україною (Польща, Словаччина, Угорщина, Румунія) дозволяють в’їзд особам, які рятуються від війни в Україні, незалежно від наявності у них біометричного закордонного паспорту. Компетентні органи по забезпеченню тимчасового захисту та статусу біженця. Закордонні дипломатичні установи України оприлюднюють контактну інформацію компетентних органів, а також посилання на відповідні першоджерела (зокрема, у перекладі українською) на інтерактивній мапі https://tripadvisor.mfa.gov.ua та сторінках посольств/консульств у Facebook. Рішення про отримання тимчасового захисту або статусу біженця приймається після отримання повної інформації від офіційних органів країни перебування. Ці органи переміщеним українцям видають документ, який пояснює зрозумілою їм мовою їхній статус та права.
При видачі дозволу на перебування відділ реєстрації іноземних громадян вносить до документу про дозвіл на перебування запис про те, що оплачувана робота дозволяється. Тобто додаткового дозволу на роботу від іншого органу влади не потрібно.
У разі потреби всі особи, які підпадають під дію § 24 Закону про перебування (AufenthaltsG), отримують допомогу для покриття витрат на проживання та медичне обслуговування відповідно до Закону про допомогу особам, які шукають притулок (AsylbLG). Для цього потрібна реєстрація, наприклад, у центрах прийому або відділах реєстрації іноземних громадян.
Більш детально ознайомитися із ЗУ
"Про біженців" можна на офіційному сайті Верховної Ради України за
посиланням: https://zakon.rada.gov.ua
Джерела
1. 1. Роз’яснення щодо тимчасового захисту та отримання статусу біженцяe@ombudsman.gov.ua
2. 2. https://zakon.rada.gov.ua/
h 3. htps://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/
4. Закон України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту». За станом на 20 жовтня 2011 року/ Верховна Рада України: Офіц. вид. — К.: Парламентське вид - во, 2011. — 36 с. ( Серія "Закони України").
Періодичні видання:
(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2012, № 16, ст.146)
{Із змінами, внесеними згідно із Законами
№ 5076-VI від 05.07.2012, ВВР, 2013, № 27, ст.282
№ 5459-VI від 16.10.2012, ВВР, 2013, № 48, ст.682
№ 5477-VI від 06.11.2012, ВВР, 2013, № 50, ст.693
№ 1251-VII від 13.05.2014, ВВР, 2014, № 27, ст.911
№ 992-VIII від 04.02.2016, ВВР, 2016, № 12, ст.134
№ 2952-IX від 24.02.2023
№ 3022-IX від 10.04.2023}
Немає коментарів:
Дописати коментар