Андрій Шептицький - митрополит української греко-каталицької церкви

 29 липня виповнюється 150 років від дня народження митрополита української греко-католицької церкви А.Шептицького. В читальній залі обласної бібліотеки ім. В.Г.Короленка діє виставка - портрет «Андрій Шептицький - митрополит української греко-католицької церкви».

Андрій Шептицький нардився 29 липня 1865 року в родовому маєтку графа Івана Шептицького в селі Прилбичах неподалік Явора на Львівщині. Його мати Софія була дочкою відомого письменника Олександра Фредра. Мала семеро синів, трьох з яких батько назвав на честь галицьких князів Романом, Левом і Юрієм

Високоінтелегентним обдарованим зростав Роман, який з юних років відзначався богомільністю.

1899 імператор Франц Иосиф І іменував А. Шептицького станіславським єпископом, а папа римський Лев XIII затвердив це рішення (хіротонія відбулася 17.09.1899). Після смерті митрополита Ю. Сас-Кубновського А.Шептицький у 1900 році був номінований галицьким митрополитом. Інтронізація відбулась 1901 у соборі Святого  Юра у Львові. 

Андрій Шептицький підтримував:

 Розвиток освітньо-культурного життя у західноукраїнських землях, чим сприяв пробу¬дженню національної свідомості українського населення.

У 1901 році  підтримав Сецесію українських студентів Львівського університету. 1902- го року митрополит поставив питання про необхідність відкриття української  гімназії у Станіславі (тепер Івано-Франківськ). 

У 1910 році на засіданні палати панів вимагав створення українського  університету у Львові, дбав про організацію фахової підготовки молоді. 

Митрополит Шептицький приділяв постійну увагу організації та розвитку національо-релігійного життя у західноукраїнських землях. З його допомогою велося будівництво духовної семінарії у Львові, засновано бібліотеку станіславської Капітули. 1901 заснував чин Св. Теодора Студита, 1913 запросив до Галичини чин Редемптористів, які прийняли обряд і створили свою гілку.

Опікувався також жіночими згромадженнями Сестер: Пресвятої родини, студиток, милосердя, Св. Вікентія, Св. Иосифа, священномученика Йосафата. 

1917 провів низку заходів, спрямованих на поширення і зміцнення католицької церкви в Росії. Перебуваючи у Києві, митрополит призначив о. Михайла Цегельського екзархом для католиків візантійського обряду в Україні. У Києві налагодив контакти з провідними діячами Української Центральної Ради.

У міжвоєнний період продовжував роботу з розбудови греко-католицької церкви. За ініціативою Шептицького було засновано Львівську греко-католицьку академію (1928), Богословське наук, товариствово (1929), Український  католицький інститут церковного з'єднання ім. митрополита Рутського ( 1939). 

В умовах польської окупації Галичини постійно залишався оборонцем українського населення. Засуджуючи насильницьку полонізацію краю, дискримінацію українського шкільництва, антиукраїнську  національну політику, репресивні акції уряду в Галичині та Волині в 1930 році.

У 1933 році митрополит разом з іншими єпископами підготував  і видав  послання, в якому засуджувався штучний голод, організований більшовиками в Україні. Важливе місце в діяльності митрополита у ці роки займав захист прав православного населення Волині, Холмщини, Підляшшя та Посяння. У березні 1939 митрополит вітав проголошення незалежності Карпатської Україна.

На початку війни 1941-45 років митрополит Андрей вітав відновлення української державності і створення уряду Української держави - Українського державного правління на чолі з Я. Стецьком (лист Ш. від 1941р.).  У 1941 році Шептицький очолив Українську Національну Раду, а 1944 році – Всеукраїнську  Національну Раду. Митрополит негативно ставився до фашистського окупаційного режиму.

Засуджуючи переслідування євреїв, звернувся з протестом щодо нищення єврейського населення у Галичині до рейхсканцлера Г. Гіммлера. За згодою Шептицького значна кількість євреїв переховувалась у греко-католицьких монастирях і навіть у митрополичій резиденції. У 1942 році було видано пастирський лист митрополита «Не убий», в якому містилися заклики до примирення політичних сил українського суспільства, засуджувалися політ, вбивства і містилися застереження про відлучення від церкви організаторів і виконавців подібних злочинів. 

Під час Другої світової війни Шептицький ставив питання про об'єднання всіх християн України навколо Київ, патріархату у єдності з Римським престолом, але не знайшов розуміння з боку окремих ієрархів церкви та української інтелігенції.

 Помер митрополит 1944 році.