Translate

неділя, 8 вересня 2019 р.

Про соціальний захист жінок-військовослужбовців

    Чи поширюються норми КЗпП на військовослужбовців-жінок щодо охорони дитинства та материнства, зокрема щодо встановлення військовослужбовцю-жінці (за наявності підстав) на її бажання неповного робочого дня/тижня із пропорційним утриманням грошового забезпечення (ст. 56 КЗпП)?
М. Костенко, Чернігівська обл.


    Відповідь. За Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» (зі змінами, далі — Закон) військовослужбовці — це особи, які проходять військову службу.
    Відповідно до ст. 2 Закону військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
   За статтею 3 КЗпП законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
    Військовослужбовці не перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання, а проходять службу. Порядок проходження служби у Збройних Силах України та інших військових формуваннях урегульовано спеціальними нормативно-правовими актами, які покладають на громадян, котрі перебувають на такій службі, додаткові обов'язки і відповідальність.
    Ураховуючи зазначене, на військовослужбовців, які проходять військову службу у військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, КЗпП не поширюється.
    Згідно з ч. 5 ст. 11 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (зі змінами) військовослужбовці-жінки користуються всіма пільгами, передбаченими законодавством з питань соціального захисту жінок, охорони материнства і дитинства. Ці пільги поширюються на батьків з числа військовослужбовців, які виховують дітей без матері (у разі її смерті, позбавлення батьківських прав, на час перебування в лікувальному закладі охорони здоров'я та в інших випадках відсутності материнського піклування про дітей).
    Законодавство України, виходячи з фізіологічних особливостей і потреб у додатковому вільному часі, передбачає соціальний захист жінки, що дає можливість жінкам поєднувати працю з материнством, включаючи надання пільг вагітним жінкам і матерям (батькам, які виховують дитину без матері).
    Це, зокрема, встановлення неповного робочого часу вагітним жінкам та жінкам, які мають дітей віком до 14 років або дитину з інвалідністю (ст. 56 КЗпП).
    За статтею 56 КЗпП за угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом може встановлюватися як під час прийняття на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень. На прохання вагітної жінки, жінки, яка має дитину віком до 14 років або дитину з інвалідністю, в тому числі таку, що перебуває під її опікуванням, або доглядає за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний установлювати їй неповний робочий день або неповний робочий тиждень.
    Оплата праці в цих випадках провадиться пропорційно до відпрацьованого часу або залежно від виробітку.
    Також ст. 1861 КЗпП визначено, що гарантії, встановлені, зокрема ст. 56 КЗпП, поширюються на батьків, які виховують дітей без матері.
    З огляду на зазначене військовослужбовці-жінки (батьки з числа військовослужбовців, які виховують дітей без матері) мають право на встановлення їм неповного робочого часу з пропорційною виплатою грошового забезпечення.

Джерело: Зарахування до стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку // Праця і зарплата. - 2019. - № 24. - С. 11
Газета знаходиться у відділі документів із гуманітарних наук ЧОУНБ ім. В. Г. Короленка за адресою просп. Миру, 41

Немає коментарів:

Дописати коментар