10 травня 2023 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 554/5428/21-ц залишив без задоволення касаційну скаргу представника матері дитини, врахувавши інтереси самої дитини.
Чоловік звернувся до суду з позовом до колишньої дружини про визначення місця проживання дитини, яка на час подання позову проживала з ним, а відповідачка у вихованні дитини участі не приймала, проте отримувала аліменти, які на дитину не витрачала. Донька спілкуватися з мамою не бажала та уникала зустрічей.
Рішенням районного суду, залишеним без змін апеляційним судом, позов задоволено з тих мотивів, що визначення місця проживання малолітньої разом з батьком, який піклується про неї, відповідатиме найкращим інтересам цієї дитини.
У касаційній скарзі представник відповідачки посилався на те, що висновки органів опіки та піклування, на які спиралися суди, побудовані виключно на бажанні дитини проживати разом з батьком, при цьому не враховано інтереси самої дитини.
Верховний Суд вказав, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (ч. 6 ст. 19 СК України).
Рівність прав батьків стосовно дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й першорядно повинні бути визначені й враховані інтереси дитини з урахуванням об’єктивних обставин спору.
Норми міжнародного права та національне законодавство не містять положень, які б наділяли одного з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.
При визначенні місця проживання дитини судам потрібно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.
Отже, під час розгляду справ щодо визначення місця проживання дитини суди передусім повинні враховувати інтереси самої дитини, оцінюючи сталі соціальні зв’язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов’язком батьків діяти в її інтересах.
З огляду на викладене Верховний Суд погодився із висновками судів попередніх інстанцій, які, врахувавши вік дитини, яка проживає та бажає надалі проживати разом з батьком, який піклується про її фізичне та духовне виховання, займається її оздоровленням, той факт, що дитина залишиться у звичному для себе середовищі, продовжує відвідувати школу, у якій навчалася, спілкуватися зі своїми однокласниками, дійшли обґрунтованого висновку про визначення місця проживання малолітньої дитини разом з батьком, що відповідатиме найкращим інтересам самої дитини.
При цьому Верховний Суд зазначив, що визначення місця проживання дитини з батьком не впливає на її взаємовідносини з матір’ю, оскільки визначення місця проживання дитини з одним із батьків, не позбавляє іншого батьківських прав та не звільняє його від виконання своїх батьківських обов’язків.
Указане узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 21 липня 2021 р. у справі № 404/3499/17.
У разі зміни обставин у відносинах сторін спору, а в першу чергу, відносин між батьками, а також встановлення можливості їхнього спільного спілкування та проведення часу з дитиною, визначене у цій справі місце проживання дитини може бути змінено як за згодою батьків, так і в судовому порядку.
В цій справі, оскільки батьки не змогли самостійно вирішити спір щодо визначення місця проживання дитини та забезпечити доброзичливе спілкування один з одним, суди попередніх інстанцій правильно визначили місце проживання дитини разом із батьком задля забезпечення гармонійного розвитку дитини у безпечному, спокійному та стійкому середовищі. Це відповідає найкращим інтересам дитини.
За інформацією інформаційного сайту «Юридичні новини України. LexInform»
Бажаєте першими отримувати найактуальніші новини?
Натисніть "стати прихильником"
Немає коментарів:
Дописати коментар